Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію про участь ФПУ у моніторингу реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і адаптації національного законодавства до законодавства ЄС у 2018-2020 роки.
Федерація профспілок України активно відслідковувала реалізацію положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, які мають безпосередні наслідки для членів профспілок, послідовно відстоюючи інтереси працівників з метою соціалізації політики європейської інтеграції України.
У цьому питанні ФПУ тісно співпрацює з громадянським суспільством. ФПУ є членом Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС, ініціатором створення в її рамках робочої групи 4 «Зайнятість, соціальна політика, рівні можливості та здоров’я», учасником Української національної платформи Східного партнерства, у тому числі її робочої групи 5 «Соціальний діалог». З метою соціалізації політики європейської інтеграції України, сприяння запровадженню елементів європейської соціальної моделі в Україні у рамках Платформи було підготовлено та направлено Уряду України та Європейській комісії доповіді «Регулювання ринків праці в Україні та ЄС: спільні риси та відмінності. Адаптація українського трудового законодавства до законодавства ЄС» (2016 р.), «Роль оплати праці в скорочені бідності та її вплив на трудову міграцію» (2018 р.), «Стан дотримання прав профспілок і працівників відповідно до Угоди про асоціацію Україна-ЄС» (2019 р.), а також зауваження і пропозиції до проекту оновленої політики Східного партнерства.
За результатами власного моніторингу реалізації урядового Плану заходів із виконання Угоди про асоціацію та Дорожньої карти законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію у 2018-2020 роках, ФПУ вимушена констатувати, що більшість завдань, що стосується соціально-трудової сфери, залишаються невиконаними державними органами у межах визначеного строку виконання або виконані лише частково.
При цьому варто зазначити, що, незважаючи на численні недоліки, попередні уряди вважали євроінтеграцію «наскрізним завданням реформування країни», і ставили «за мету досягнення Копенгагенських критеріїв членства у ЄС». Такий підхід підтверджував стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі.
Програма діяльності Кабінету Міністрів, прийнята у 2020 році, фактично обмежилась лише констатацією підтвердження незмінності курсу Уряду на європейську та євроатлантичну інтеграцію України. У ній не тільки не говориться про подальші кроки у цьому напрямку, а забуто, що реалізація Угоди про асоціацію має виконуватися у контексті Цілей сталого розвитку, як всеосяжної і орієнтованої на інтереси людини програми з метою забезпечення сталого розвитку у трьох його вимірах – економічному, соціальному та екологічному.
Залишається лише сподіватися, що три складові – Угода про асоціацію, Копенгагенські критерії та Цілі сталого розвитку – продовжать бути дороговказом успішного довгострокового розвитку України, забезпечення добробуту та процвітання усіх громадян.
—————————————————–
Моніторинг реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
У рамках моніторингу реалізації Глави 2 Розділу 5 «Макроекономічне співробітництво», ФПУ разом з галузевими профспілками приймали участь у нарадах та консультаціях з питань:
– макроекономічного аналізу та прогнозування, що проводились Мінекономрозвитку;
– проектів Державного бюджету на 2018, 2019 та 2020 роки, що проводились Мінфіном.
Крім того, до чинної Генеральної угоди за наполяганням профспілок включені положення про участь усіх Сторін соціального діалогу у консультаціях з підготовки проектів Прогнозів економічного і соціального розвитку та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період (пункти ГУ 2.19, 2.21).
Щодо співробітництва між Україною та ЄС у сфері управління державними фінансами, Міністерством фінансів України розроблена Стратегія реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки, затверджена розпорядженням КМУ від 08 лютого 2017 року № 142-р (далі – Стратегія), якою передбачено запровадження середньострокового бюджетного планування. За ініціативою ФПУ, проводились зустрічі з представниками Мінфіну з обговорення новацій у бюджетному процесі.
Відповідно до Стратегії у 2017 році Урядом вперше розроблено проект Основних напрямів бюджетної політики на трирічний період. У зв’язку з новаціями у бюджетному процесі з 2017 року при формуванні профспілкових пропозицій до проекту Основних напрямів бюджетної політики враховується горизонт планування у три роки.
Щороку профспілкові пропозиції до Бюджетних декларацій на 2019-2021 та 2020-2022 роки, а також до проектів головного кошторису країни, зокрема щодо розмірів основних державних соціальних стандартів і гарантій, погоджуються Президією ФПУ, СПО об’єднань профспілок та надсилаються до ВРУ, КМУ, Мінфіну та інших ЦОВВ.
Що стосується оподаткування, то завдяки активній участі профспілок звільнено від сплати:
– земельного податку дитячі санаторно-курорті та оздоровчі заклади України, що перебувають на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими; дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, дитячі юнацько-спортивні школи і спортивні споруди всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, та земельні ділянки, на яких розміщені їх спортивні споруди;
– податку на нерухоме майно нежитловий фонд дитячих закладів оздоровлення та відпочинку неприбуткових підприємств, установ та організацій, які внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій; шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських спортивних товариств, що є неприбутковими та включені до відповідного Реєстру.
Крім того, протягом 2019 року забезпечено збереження податкових пільг з оподаткування профспілкових виплат, збережено статус неприбутковості для профспілкових організацій; неприбуткові організації звільнено від подання податкового Звіту про використання доходів (прибутків).
В рамках підготовки до засідання круглого столу у Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на тему: «Оподаткування домогосподарств як основа соціальної політики України на 2020-2024 роки», ФПУ було направлено відповідні інформаційно-аналітичні матеріали та пропозиції.
Щодо розроблення та впровадження в практику системи показників щодо соціальних виключень та стану бідності за умовами життя відповідно до вимог ЄС (стаття 355). Одним з показників, які використовуються для визначення рівня бідності, є прожитковий мінімум.
Щорічно аргументовані профспілкові пропозиції та зауваження до проектів Бюджетної декларації та Державного бюджету України, зокрема щодо розмірів прожиткового мінімуму, доводяться до Уряду та Верховної Ради України.
Також, вимоги профспілок щодо підвищення розмірів основних державних соціальних стандартів та гарантій – прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, а також щодо забезпечення в Держбюджеті необхідних видатків на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, стипендіальне забезпечення молоді, розвиток галузей економіки як визначено законами кожного року висувалися до Верховної Ради України та Уряду під час Всеукраїнських акцій протесту.
За наполяганням та активної участі профспілок:
– до Планів заходів з реалізації Стратегії подолання бідності на 2019 та 2020 роки включено пункти щодо організації роботи з проведення науково-громадської експертизи оновлених наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для встановлення прожиткового мінімуму відповідно до чинного законодавства та затвердження їх постановою Уряду.
– Мінсоцполітики сформовано Експертну комісію з проведення науково-громадської експертизи, до якої Профспілкова сторона делегувала своїх представників ще у березні 2019 р. (Рішення СПО від 25.03.2019 №51-5).
– У листопаді 2019 р. проведено засідання оновленої Робочої групи СПО об’єднань профспілок з напрацювання пропозицій щодо вдосконалення методики формування прожиткового мінімуму.
Крім того, профспілкам вдалося зупинити один із урядових законопроектів, яким фактично демонтувалася вся існуюча система соціального захисту, вибудувана за роки незалежності України, а саме значно звужувалося застосування прожиткового мінімуму, а соціальна політика практично передавалася в «ручне управління» Уряду, надаючи йому право самостійно визначати і встановлювати основні соціальні стандарти і гарантії. Мінсоцполітики відкликало цей проект під час засідання Уряду.
Враховуючи вагому роль прожиткового мінімуму, як базового державного соціального стандарту, у розвитку соціально-економічних сфери країни, народні депутати підтримали пропозицію профспілок щодо необхідності широкого обговорення проблем прожиткового мінімуму.
18 грудня 2019 р. за активної участі профспілок відбулися парламентські слухання на тему: «Проблеми формування прожиткового мінімуму в України», за підсумками яких визнано, що в Україні є проблема як із формуванням прожиткового мінімуму, так і з його застосуванням, а мінімальна заробітна плата не може бути нижчою за прожитковий мінімум. Комітет підтримав профспілкові пропозиції та рекомендував Уряду створити міжвідомчу робочу групу для обговорення цих проблем та напрацювання пропозицій щодо вдосконалення методології визначення прожиткового мінімуму.
Щодо удосконалення трудових відносин з урахуванням міжнародних норм і стандартів, підвищення рівня заробітної плати в Україні (статті 419-425 Угоди ЄС)
Завдання щодо зростання добробуту трудящих, впровадження в Україні європейських стандартів життя, кардинального підвищення основних державних стандартів та гарантій задля скорочення бідності та соціальної нерівності, забезпечення гідної винагороди за працю визначені Стратегією діяльності ФПУ на 2016–2021 роки «Європейський вибір» серед основних пріоритетів діяльності Федерації профспілок України.
В Україні основною державною соціальною гарантією для працівників є мінімальна заробітна плата.
Міжнародна організація праці в Рекомендації № 135 зазначає, що встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути одним із елементів політики держави, яка спрямована на боротьбу з убогістю та на забезпечення задоволення потреб всіх працівників та їхніх сімей.
Ще нещодавно це положення було фактично підтверджене в Україні. Виборене профспілками підвищення з 1 січня 2017 року мінімальної заробітної плати вдвічі та встановлення її на рівні розрахованого Мінсоцполітики фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – у розмірі 3200 грн. стало важливим кроком, що забезпечило зростання трудових доходів працівників, надходжень від податків та зборів до бюджетів та фондів, реального ВВП, скорочення гендерного розриву в оплаті праці.
Натомість, затвердження у 2018-2019 роках в Державному бюджеті розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак посадового окладу працівника I тарифного розряду значно нижче фактичного розміру прожиткового мінімуму призвело до зниження темпів зростання української заробітної плати, як в номінальному (з 137% у 2017 році до 118,4% у 2019 році), так і в реальному вимірі (з 119,1% до 109,8% відповідно).
Заплановане Урядом на 2020-2022 роки продовження аналогічної політики у сфері оплати праці (Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2020-2022 роки, затверджені постановою КМУ від 15 травня 2019 р. № 555 із змінами), зокрема щодо зниження темпів зростання номінальної (до 112,9% у 2022 році) та реальної (до 107,2% у 2022 році) заробітної плати, несе загрозу невиконання Україною взятих на себе зобов’язань в рамках реалізації Угоди про асоціацію України з ЄС щодо забезпечення гідної праці та скорочення бідності.
Слід зазначити, що профспілки щорічно в рамках роботи у складі спільної робочої комісії повноважних представників Сторін з ведення переговорів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати наполягають на тому, що розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до норм національного та міжнародного законодавства, має включати:
– розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням витрат на придбання або оренду житла, медичне обслуговування, освіту (згідно Конвенції МОП №117 про основні цілі та норми соціальної політики та Закону України «Про прожитковий мінімум»);
– сімейну складову (згідно Конвенції МОП № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати);
– обов’язкові платежі – податки, збори та внески, які сплачує працівник після отримання заробітної плати;
– прогнозний індекс споживчих цін.
Крім того, профспілкові пропозиції щодо підвищення розмірів основних державних соціальних стандартів та гарантій – прожиткового мінімуму, мінімального посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду ЄТС, мінімальної зарплати, мінімальної пенсії, а також щодо забезпечення в Держбюджеті видатків на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, стипендіальне забезпечення молоді, розвиток галузей економіки як визначено законами щорічно відстоюються в рамках роботи постійно діючої тристоронньої робочої групи з проведення консультацій на всіх стадіях бюджетного процесу.
З метою реалізації конституційних прав на гідну оплату праці профспілки відстояли включення до чинної Генеральної угоди низки положень, якими передбачено встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімального посадового окладу відповідно до норм національного законодавства та міжнародних зобов’язань України, а також визначено на найближчі періоди орієнтири зростання заробітної плати та шляхи щодо забезпечення своєчасності її виплати, зокрема:
– встановлення мінімальної зарплати з урахуванням фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, норм національного та міжнародного законодавства, зокрема Конвенцій МОП № 117 і № 131 (п. 2.2.);
– досягнення мінімальною заробітною платою 50% середньомісячної зарплати на кінець року (п. 2.6.);
– скорочення розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника I тарифного розряду ЄТС та фактичним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2.4.);
– досягнення українською заробітною платою хоча б 50% середнього рівня оплати праці в чотирьох країнах Східної Європи, де найбільше використовується праця українців – Польщі, Угорщини, Чехії, Литві (п. 2.13);
– вжиття заходів для повного погашення та недопущення утворення нової заборгованості з виплати заробітної плати (пп. 2.22–2.26).
Під час переговорів з укладення Генеральної угоди на 2019-2021 роки Профспілкова сторона захистила право профспілок бюджетної сфери на участь у переговорному процесі та поширення її норм з питань оплати праці на всіх працівників.
Встановлення в Генеральній угоді розміру тарифної ставки робітника І розряду небюджетної сфери не менше 110 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб дозволило профспілкам у низці галузей економіки вибороти закріплення цього показника на більш високому рівні, зокрема:
– 150 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (Галузева Угода авіаційної промисловості України на 2019-2020 року);
– 231 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (Галузева угода між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Профспілкою працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України на 2019-2020 роки);
– прожитковий мінімум для працездатних осіб, збільшений на коефіцієнти: – 3,234 на підземних роботах; – 1,514 на роботах на поверхні шахт (Галузева Угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості (зміни від 2018 року).
Загалом, завдяки послідовним та активним діям профспілок з 2016 року мінімальна заробітна плата в Україні зросла майже у 3,5 рази – з 1378 грн. до 4723 грн. в 2020 році.
Однак, незважаючи на таку позитивну динаміку, вона все ще залишається нижчою за фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (4860 грн. в цінах лютого 2020 р.), а також складає лише 38% прогнозованого розміру середньої заробітної плати, що не відповідає Резолюції Європарламенту 2008/2034 (INI), якою рекомендується встановлювати мінімальну заробітну плату не нижче ніж 60% від середньої зарплати, а також порушує домовленості Генеральної угоди щодо досягнення цим показником 50% на кінець року. За даними Євростату, українська мінімальна заробітна плата у 2020 році (176 євро) є значно нижчою від аналогічних показників країн-членів ЄС.
За розрахунками профспілок мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року мала б становити 7276 грн.
В цілому, за останні 3 роки заробітна плата в Україні зросла більш ніж вдвічі та перевищила докризовий рівень 2013 року в перерахунку в євро. У грудні 2019 року середня заробітна плата в Україні досягла 12264 грн. або 468 євро, що свідчить про її наближення до 50% середнього рівня оплати праці в чотирьох країнах Східної Європи, в яких найбільше використовується праця українців (Польща, Угорщина, Чехія, Литва), як це передбачено п. 2.13 Генеральної угоди.
Більш високими темпами у 2016-2019 роках зростала і середньомісячна заробітна плата в бюджетних галузях: майже у 2,5 рази у сфері державного управління, оборони, обов’язкового соціального страхування; у галузі охорони здоров’я та надання соціальної допомоги та освіти – більш ніж вдвічі; у галузі мистецтва, спорту, розваг та відпочинку – у 1,8 рази, що відбулося завдяки консолідованій роботі ФПУ та профспілок бюджетної сфери.
Захищаючи право громадян на гідну працю та достатній рівень життя, профспілки постійно проводять аналіз і оцінку стану реалізації законодавства з питань оплати праці, вносять пропозиції щодо його удосконалення. Наразі актуалізовані профспілкові ініціативи, включені до проектів Трудового кодексу (реєстр. № 2410, 2410-1), проекту Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708-1, 2708-2), проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту працівника у випадку затримки виплати заробітної плати» (реєстр. № 3264).
З метою забезпечення профспілкового впливу на зростання заробітної плати, наближення її рівня до європейських стандартів та мінімізації перекосів, які виникли внаслідок прийняття Закону України від 6.12.2016 № 1774, Федерацією профспілок України у 2018 році на круглому столі в рамках Національної тристоронньої соціально-економічної ради презентовано профспілкову Стратегію подальшого реформування оплати праці в Україні. Крім того, профспілковий погляд щодо реформування оплати праці, спрямований на скорочення бідності та трудової міграції, який викладено в аналітичному документі «Як Україні досягти підвищення рівня реальних трудових доходів працюючих громадян?», був представлений на засіданні Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС в квітні 2018 року в Брюсселі.
За ініціативи профспілок в рамках реалізації Програми гідної праці у березні 2019 року в Україні відкрито дворічний Проект МОП «Оплата праці в Україні: технічна допомога задля подолання заборгованості із заробітної плати, встановлення мінімальної заробітної плати та рівного винагородження», головною метою якого є забезпечення захисту заробітної плати шляхом удосконалення національної нормативної бази за допомогою соціального діалогу.
Разом з тим, шляхом реалізації дій соціальних партнерів, з одного боку, та Міжнародної організації праці – з іншого, в 2019 році було розпочато роботу з розробки нової Програми гідної праці МОП для України на 2020-2024 роки, основними пріоритетами якої визначено повну та продуктивну зайнятість; покращені умови праці для всіх категорій працівників, покращений соціальний захист, ефективний інклюзивний соціальний діалог.
З метою реалізації Стратегії подолання бідності (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 161-р) затверджено плани заходів на 2018, 2019 та 2020 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 86-р, 14.02.2018 № 99-р та від 03.03.2020 № 202-р відповідно), в яких враховано пропозиції ФПУ, зокрема щодо підвищення розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, удосконалення умов оплати праці працівників бюджетної сфери, підвищення рівня оплати праці в галузях економіки тощо.
Водночас, ФПУ приймала участь в опрацюванні проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з інвалідністю (Статті 419—425 Угоди).
Також, за активної участі профспілок прийняті закони, що захищають та забезпечують конституційна права громадян на соціальний захист та соціальні пільги і допомоги. Зокрема, прийнято Закон України «Про соціальні послуги», відповідно до вимог якого Мінсоцполітики розробляється Класифікатор соціальних послуг, який має бути наданий сторонам соціального діалогу для розгляду.
Слід зазначити, що при опрацюванні законопроекту «Про соціальні послуги» ФПУ надавала пропозиції та зауваження до нього, зокрема щодо необхідності забезпечення державних гарантій працівникам соціальної сфери.
Фахівцями ФПУ було опрацьовано проект Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року, впровадження якої передбачено статтею 369 Угоди про асоціацію. У зв’язку із зауваженнями, висловленими СПО об’єднань профспілок до проекту Стратегії, 26.02.2018 було проведено узгоджувальну нараду. Після чого Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.05.2018 № 430-р.
Стратегія розвитку промислового комплексу України, яка розроблялась Мінекономрозвитку протягом 4 років, з 2016 по 2019 роки, досі не схвалена Урядом. Профспілками неодноразово підкреслювалось, що у проекті Стратегії не відображено пріоритети розвитку окремих галузей промисловості, їх конкретні проблемні питання, зокрема, не передбачено державної підтримки галузевого розвитку, відсутні подальші наміри щодо розроблення Державної цільової програми розвитку промисловості України та галузевих програм розвитку.
Слід зазначити, що профспілкові пропозиції до проекту Стратегії (щодо стану забезпечення кадрами промисловості та розвитку трудового потенціалу України) чотири рази надсилалися до Мінекономрозвитку, але не були враховані. Зокрема, у пропозиціях передбачалися напрями вирішення окремих проблемних питань: подолання кризи ринку праці; забезпечення економіки кваліфікованими кадрами; пом’якшення наслідків демографічної кризи на виробництві, а також шляхи їх реалізації.
Крім того, профспілки звертались до Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі щодо проведення низки зустрічей з метою обговорення актуальних проблем та перспектив подальшого розвитку промислових галузей економіки, трудового потенціалу, політики цін і тарифів. Підготовлені та надані пропозиції членських організацій ФПУ щодо шляхів вирішення проблемних питань у галузях промисловості та аналіз основних законопроектів, що стосуються розвитку промислової сфери. Слід зазначити, що галузеві зустрічі з профспілками не відбулись, більшість профспілкових пропозицій так і не була реалізована.
Щодо забезпечення повної та ефективної зайнятості (стаття 291 та Глава 21 «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей»), Програма дій Уряду щодо Цілі 7.3 «Українські працівники мають легальну роботу і витрачають менше часу на пошук нової легальної роботи» передбачає зниження рівня безробіття з 9,6% до 5% і підвищення зайнятості працездатного населення з 66% до 70%, і в черговий раз завищує реальні показники. Сьогодні рівень зайнятості населення становить лише 51,9% працездатного населення. Також Ціль 7.3 Програми акцентує увагу на лібералізації трудового законодавства та реформуванні Державного центру зайнятості. Однак, жодним чином не згадується про необхідність розроблення і впровадження стратегічного документа з питань збереження і розвитку трудового потенціалу та політики зайнятості на середньостроковий період.
Розроблений у серпні 2018 року Мінсоцполітики проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (зміни до Закону України «Про зайнятість населення та загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття») не підтримано профспілковою Стороною у запропонованій редакції через наявність низки зауважень. Проте, після обговорення відповідного проекту на тристоронньому семінарі, організованому у квітні 2019 р. Міжнародною організацією праці (МОП) в рамках проекту «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні», доопрацьований законопроект не надходив, а робочі зустрічі з його подальшого доопрацювання Урядовою стороною не проводились.
Натомість, в діючий Закон України «Про зайнятість населення» постійно і безсистемно пропонуються зміни.
Щодо імплементації Глави 20 Угоди «Захист прав споживачів», ФПУ продовжує наполягати на відновленні державного регулювання цін на соціально значущі продовольчі товари. З 2017 року Кабінетом Міністрів України таке регулювання скасовано. Тим самим Уряд фактично відмовився від світової практики стримування цінових стрибків шляхом контролю за ціноутворенням у цій сфері.
Таке рішення спричинило значне зростання цін на низку соціально значущих товарів. За даними Державної служби статистики, зростання цін на продукти харчування та безалкогольні напої у 2017 році становило 12,9%, 2018 – 11,1%, 2019 – 8,0% при цьому, ціни на хліб зростали відповідно на 15,4%, 10,5%, 13,6%, на м’ясо і м’ясопродукти – на 20,9%, 16,6%, 6,6%, на молоко – на 26,3%, 14,7%, 10,6%, на овочі – 10,3%, 7,6%, 31,3%.
Після запровадження карантину через загрозу епідемії коронавірусної інфекції в Україні ціни на продукти харчування в усіх супермаркетах суттєво зросли. Наприклад в мережі АТБ зростання цін становило: картопля, цибуля, капуста, морковка від 35% до 128%; цукор – на 8%; макаронні вироби – на 9,5%; гречка – на 51%, інші крупи – на 11%; мука – на 5%; яйця – на 6%.
Скасування контролю за ціноутворенням на продовольчі товари та, як наслідок, суттєве зростання цін викликає масове невдоволення громадян, зокрема, членів профспілок, які звертаються до ФПУ за захистом своїх прав та інтересів та вимагають вжиття відповідних заходів.
З пропозиціями відновити державне регулювання цін на соціально значущі товари направлено численні звернення до Народних депутатів України, Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, Кабінету Міністрів України, Мінекономрозвитку, Антимонопольного комітету України.
Слід зазначити, що ціни на ліки за час запровадження карантину також суттєво зросли.
У 2019 році відбулось запровадження повномасштабних ринків електричної енергії та природного газу. Хоча ціни на електричну енергію для населення залишились незмінними, але цей крок призвів до суттєвого зростання цін на природний газ та тарифів на послуги з постачання теплової енергії.
З метою недопущення стрімкого зростання цін на енергоносії і тарифів на комунальні послуги фахівці ФПУ постійно обстоювали позицію профспілок під час погодження проектів законів України, постанов Уряду, постанов НКРЕКП пов’язаних з ціновою політикою у цій сфері.
Завдяки активній позиції профспілок вдалося запобігти суттєвому підвищенню тарифів на послуги з транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, тарифів на послуги з розподілу природного газу тощо.
Проте газопостачальні підприємства продовжують зловживати своїм монопольним становищем, в країні досі не створена прозора та сумісна з принципами ЄС система соціального захисту вразливих категорій споживачів природного газу відповідно до Директиви 2009/73/ЄС та Регламенту (ЄС) № 715/2009.
Робота щодо адаптації до норм ЄС та удосконалення чинного національного законодавства в сфері безпеки та гігієни праці (БГП) проводилася у рамках програм ЄС-МОП завдяки фаховій роботі команди проєктів «Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці і подолання незадекларованої праці» та «Поліпшення стану безпеки та гігієни праці у гірничодобувній промисловості України».
За активної участі сторін соціального діалогу розроблені та опубліковані:
– аналіз ступеня відповідності національних норм рамковій Директиві Ради 89/391/ЄEC, Директиві Ради 89/391/ЄEC від 12 червня 1989 р. про встановлення заходів із заохочення поліпшення охорони здоров’я та безпеки праці працівників, Директиві Ради 89/654/ЄEC від 30.11.1989 р. про мінімальні вимоги стосовно безпеки і охорони здоров’я на робочому місці; Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/104/ЄC від 16.09.2009 р. щодо мінімальних вимог до безпеки та охорони здоров’я при використанні працівниками робочого обладнання на роботі; Директиві Ради 89/656/ЄEC від 30.11.1989 р. про мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці; Директиві Європейського Парламенту і Ради 2003/88/ЄC від 04.11.2003 р. про деякі аспекти організації робочого часу; Директиві Ради 91/533/ЄEC від 14.10.1991 р. про обов’язок роботодавця інформувати працівників про умови, застосовні до контракту або трудових правовідносин.
– Біла книга – конкретні рекомендації про можливі варіанти імплементації в національне законодавство шести ключових директив ЄС, які є першочерговими у списку інтеграційних зобов’язань України за Угодою з ЄС та кращих практик ЄС з цих питань;
– Національний профіль БГП (Національний огляд стану охорони праці в Україні), який розміщено на веб-сайті Державної служби України з питань праці та веб-сайті зазначеного проекту ЄС-МОП;
– Дорожня карта наближення національного законодавства щодо умов праці до законодавства ЄС відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Відповідно до звіту Міністерства соціальної політики України за 2019 рік у встановлені Планом заходів терміни (розділ «Соціальна політика та трудові відносини») в національне законодавство імплементовані наступні Директиви Ради з БГПі:
1). З метою імплементації у національне законодавство положень Директив 2009/104/ЄС, 2001/45/ЄС видано наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час застосування виробничого обладнання» від 28.12.2017 № 2072, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2018 № 97/31549 (завдання № 1319 Плану заходів).
2). З метою імплементації положень Директиви Ради № 92/104/ЄЕС від 3 грудня 1992 року видано наказ Міністерства соціальної політики від 02.07.2018 № 943 „ Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування”, який зареєстрований у Мін′юсті 27.07.2018 за № 872/32324 (завдання № 1315 Плану заходів).
3). З метою імплементації Директиви Ради № 89/656/ЄЕС від 30.11.1989 видано наказ Міністерства соціальної політики від 29.11.2018 № 1804 „ Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці”, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2018 № 1494/32946 (завдання №1346 Плану заходів).
4) З метою імплементації Директиви Ради № 92/57/ЄЕС від 24.06.1992 видано наказ Мінсоцполітики від 23.06.2017 за № 1050 „ Про затвердження Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках”, який зареєстрований у Мін’юсті 08.09.2017 за № 1111/30979 (завдання № 1347 Плану заходів).
5) З метою імплементації у національне законодавство положень Директиви Ради № 90/270/ЄЕС від 29.05.1990 наказом Міністерства соціальної політики України від 14.02.2018 № 207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.04.2018 за № 508/31960, затверджені Мінімальні вимоги до безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями (завдання № 1360 Плану заходів).
Також представники ФПУ у 2019 році опрацьовували проект наказу Мінсоцполітики «Про затвердження Мінімальних вимог щодо охорони здоров’я і безпеки у робочих зонах», який був розроблений з метою імплементації Директиви Ради 89/654/ЄЕС від 30.11.1989 про мінімальні вимоги стосовно безпеки та здоров’я на робочому місці (перша окрема Директива у значенні частини першої статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС) (завдання № 1318 Плану заходів), та висловились проти запропонованого проєкту наказу. Вказаний проєкт наказу не пройшов процедури погодження.
На сьогодні розглядається питання доцільності імплементації вказаної Директиви Ради.
Крім того, з метою приведення у відповідність з нормами ЄС вимог до обладнання, засобів захисту протягом 2017-2019 років затверджено 4 Технічні регламенти:
• постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 802 затверджений Технічний регламент вибухових матеріалів промислового призначення;
• постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 438. затверджений Технічний регламент ліфтів та компонентів безпеки для ліфтів;
• постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 27 затверджений Технічний регламент обладнання, що працює під тиском;
• постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771 затверджено Технічний регламент засобів індивідуального захисту.
Однак, основним завданням є імплементація у національне законодавство «рамкової» Директиви Ради 89/391/ЄЕС від 12 червня 1989 р. щодо запровадження заходів заохочення поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі (завдання № 1316 Плану заходів).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 989-р схвалено Концепцію реформування системи управління охороною праці в Україні та затверджений план заходів щодо її реалізації (далі – План заходів з реалізації). Ключовим завданням цієї Концепції є створення умов для імплементації Директиви Ради № 89/391/ЄЕС.
Пунктом 2 Плану заходів з реалізації передбачено підготовку проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження ризикоорієнтованого підходу у сфері безпеки та гігієни праці» (термін виконання – 2020 рік).
На виконання вказаного пункту наказом Міністерства соціальної політики від 18.03.2019 № 401 утворена робоча група з підготовки проекту Закону «Про безпеку та гігієну праці» (нової редакції Закону України «Про охорону праці»), прийняття якого саме й передбачає імплементацію в національне законодавство норм Директиви Ради 89/391/ЄЕС від 12 червня 1989 р.
Представлений Міністерством соціальної політики проект Закону розглянутий членськими організаціями ФПУ та членами СПО об’єднань профспілок, які висловили свої категоричні заперечення проти законопроекту у зв’язку з тим, що у порівнянні із Законом України «Про охорону праці» проєкт Закону значно звужує коло питань, які були визначені у чинному Законі та скасовує чинні, більш жорсткі норми з охорони праці, передбачені національним законодавством України.
Такі зміни безпосередньо суперечать вимогам статті 22 Конституції України та зобов’язанням України відповідно до Угоди про асоціацію, адже директивами ЄС передбачено, що у разі, коли національним законодавством передбачаються більш жорсткі норми з охорони праці у порівнянні з нормативами ЄС, вони не можуть бути скасовані.
Наразі опрацювання вказаного законопроекту тимчасово припинено у зв’язку із передачею функцій у сфері праці від Міністерства соціальної політики до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
На сьогодні фахівцями профспілок опрацьовується альтернативний Урядовому законопроект про безпеку і гігієну праці (нова редакція Закону України «Про охорону праці» гармонізованого з нормами «рамкової» директиви ЄС).
—————————————————–
Моніторинг адаптації національного законодавства до законодавства ЄС
З метою забезпечення участі профспілок у здійсненні моніторингу адаптації національного законодавства до законодавства ЄС у інтересах реалізації трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок у травні 2018 року було затверджено План участі Федерації профспілок України у заходах з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106, та План участі Федерації профспілок України у моніторингу реалізації Дорожньої карти законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
На виконання цих планів у 2018-2020 роках представники ФПУ брали участь у робочих групах, створених міністерствами та іншими центральними органами влади, у координації із галузевими профспілками опрацьовували проекти відповідних законів та інших нормативно-правових актів, надавали пропозиції щодо внесення змін до існуючих та прийняття нових законів з метою гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС та врахування інтересів працівників.
За результатами моніторингу адаптації національного законодавства до законодавства Євросоюзу, більшість завдань, що стосується соціально-трудової сфери, залишаються невиконаними державними органами у межах визначеного строку виконання або виконані лише частково.
Не виконані зобов’язання з адаптації законодавства України до Директиви № 97/81/ЄС у частині встановлення заборони на розірвання трудового договору у разі відмови працівника на переведення з повної зайнятості на неповну чи навпаки; закріплення принципу недискримінації щодо працівників неповної зайнятості порівняно з працівниками повної зайнятості; регулювання неповної зайнятості.
Лише частково виконані зобов’язання з адаптації національного законодавства до Директиви № 91/383/ЄЕС, оскільки запланований закон не прийнято. Документи з імплементації цієї Директиви передбачали підготовку та прийняття законопроекту, яким вносились зміни до Закону України № 5067-VI від 05.07.2012 «Про зайнятість населення» щодо встановлення заборони на проведення будь-яких громадських та інших робіт тимчасового характеру, які мають підвищену небезпечність та ризики для здоров’я і життя людини під час їх проведення для задоволення потреб держави. Варто зауважити, що у 2013 році така норма була прийнята на рівні підзаконного нормативно-правового акту — п. 6 Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2013 року № 175. Було розроблено і зареєстровано у ВРУ два законопроекти, які в подальшому зняті з розгляду. Положення обох законопроектів були тотожними в частині визначення переліку робіт з підвищеною небезпекою, які не можуть бути віднесені до громадських робіт. Такий підхід не повною мірою враховував вимоги Директиви, оскільки остання передбачає право держави заборонити використання праці працівників зі строковою чи тимчасовою зайнятістю на небезпечних роботах. І тому законопроекти не враховували того, що така зайнятість може здійснюватися не лише на замовлення держави, але й з ініціативи будь-якого роботодавця. За межами законопроектів № 3566 та № 4577 залишилися працівники зі строковою зайнятістю, оскільки вони не підпадають під розуміння Директивою тимчасової зайнятості. Оскільки в українському законодавстві не передбачена заборона використання працівників зі строковою та тимчасовою зайнятістю на небезпечних роботах, то виникає необхідність забезпечити проходження такими працівниками спеціальних медичних оглядів. Короткотривалість трудових відносин таких працівників ускладнює, а подекуди робить неможливим проходження ними періодичного медичного огляду. Також не передбачено проходження обов’язкових медоглядів і у випадках припинення трудових відносини. Не передбачено ані нормативно-правовими актами, ані їхніми проектами, зокрема Проектом ТКУ, обов’язку підприємства чи установи, які фактично використовують працю працівників, повідомляти про наявність працівників зі строковою чи тимчасовою зайнятістю і характер роботи, яку виконуватимуть працівники. Не визначено у законодавстві питання розподілу відповідальності за забезпечення виконання умов трудового договору та умов праці між підприємством з тимчасового працевлаштування та підприємством чи установою, в яких тимчасовий працівник фактично виконує роботу.
Водночас статями 153, 160 КЗпП, статтею 13 Закону України «Про охорону праці» встановлена загальна відповідальність на власника або уповноваженого ним органу щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці в незалежності чи є його робота на постійній основі або тимчасовою.
Частково виконано зобов’язання щодо імплементації норм Директиви Ради 2001/23/ЄС у частині визначення порядку функціонування профспілок та представлення інтересів працівників у разі передачі підприємств чи бізнесових структур або їх частин та щодо встановлення обов’язку роботодавця невідкладно повідомляти працівникам про зміну власника підприємства. Чинне законодавство України уже містить положення, які частково враховують вимоги Директиви, зокрема згідно з статтею 494 КЗпП щодо завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини можливих наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов’язаних з вивільненням працівників.
Зобов’язання щодо закріплення на законодавчому рівні обов’язку роботодавця дотримуватися умов та строків чинного колективного договору у разі зміни власника підприємства, бізнесу чи їх частини на стадії виконання: тристороння робоча група у 2016 році підготовила проект Закону «Про колективні угоди та договори», який у серпні надісланий Мінсоцполітики на погодження законопроект, що враховував вимоги Директиви щодо дії колективного договору у разі зміни власника підприємства, бізнесу чи їх частин. Зокрема, враховано збереження його чинності протягом усього строку проведення ліквідації роботодавця, а у разі реорганізації, зміни власника юридичної особи (відокремленого структурного підрозділу юридичної особи) — протягом встановленого сторонами строку дії цього договору.
Зобов’язання з адаптації національного законодавства до Директиви № 2002/14/ЄС про інформування та консультації є частково виконаними лише завдяки положенням чинного законодавства, яке уже враховує вимоги Директиви щодо питань, з яких представникам працівників (переважно професійним спілкам) надається інформація, проводяться консультації, гарантії діяльності та захисту професійних спілок як представників працівників тощо. Нормативно-правові акти, які встановлюють вимоги до порядку надання інформації та проведення консультацій перед ухваленням роботодавцем рішень, умов та порядку надання чи ненадання конфіденційної інформації, встановлення санкцій за порушення у сфері інформування та консультування з працівниками, не прийняті.
Директива вимагає від держав впровадження адекватних, ефективних та превентивних санкцій у разі порушення вимог щодо інформування та консультування працівників. Чинне законодавство України такої відповідальності не встановлює. Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за ненадання інформації (ст. 41-3), ухилення від участі (ст. 41-1), але у переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, а не при прийняті рішень роботодавцем. У разі відсутності первинної профспілкової організації нормативні акти (які у випадках, передбачених кодексом, колективними угодами, колективними договорами, видаються роботодавцем з урахуванням пропозицій або за погодженням, або після проведення консультацій) роботодавець приймає самостійно. Директива ж вказує про інформування та проведення консультацій стосовно рішень, які можуть привести до суттєвих змін в організації праці та договірних відносинах. У той же час Мінсоцполітики 8 червня 2017 року поінформувала Європейську сторону, що зазначену директиву імплементовано у національне законодавство.
Що стосується Директиви № 2004/113/ЄС, з метою практичного впровадження вимог чинного законодавства України щодо недискримінації та розроблення ефективних механізмів забезпечення рівності чоловіків і жінок передбачені організаційні та інституційні заходи — забезпечення ефективного функціонування Експертної ради з питань розгляду звернень за фактами дискримінації, призначення в органах виконавчої влади уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, налагодження системи поширення інформації щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Водночас, зобов’язання з адаптації законодавства України до Директиви № 2004/113/ЄС про недискримінацію за ознакою статті в доступі до товарів і послуг виконано частково, оскільки необхідних нормативно-правових актів не прийнято. Базові вимоги Директиви враховані Законом України № 5207-VI від 06.09.2012 «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», в частині визначення понять дискримінації загалом, а також прямої і непрямої дискримінації зокрема, позитивних дій тощо, кола суспільних відносин, на які поширюється закон (у т. ч. доступ до товарів і послуг), механізму забезпечення запобігання та протидії дискримінації.
Проект Закону № 3501 від 20.11.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» пропонуються зміни, що стосуються запобігання та протидії дискримінації загалом, у тому числі вони стосуватимуться і забезпечення рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі до товарів і послуг. Законопроект було прийнято у першому читанні, проте подальший його розгляд не здійснювали.
Окрім того, урядом схвалена Концепція Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року (Постанова КМУ від 11 квітня 2018 р. № 273). Серед результатів, які очікується нею досягнути, є розширення доступу жінок і чоловіків до товарів і послуг шляхом застосування принципу гендерної рівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом урахування у нормативно-правових актах гендерного компонента та особливих потреб різних категорій жінок і чоловіків, пов’язаних з такими основними ознаками, як вік, місце проживання, інвалідність, соціально-економічний статус.
Зобов’язання з адаптації законодавства України до Директиви № 2010/18/ЄС щодо батьківської відпустки для догляду за дитиною та запровадження можливості встановлення скороченого та неповного робочого дня/тижня для осіб, які вийшли з батьківської відпустки батьківську відпустку виконано частково.
У ВРУ було зареєстровано декілька законопроектів, спрямованих на регулювання окремих питань реалізації права на відпустку по догляду за дитиною:
– Проект Закону № 1430 від 11.12.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо врегулювання питання відпустки по догляду за дитиною)» – відкликано;
– Проект Закону № 2235 від 25.02.2015 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо створення рівних умов для реалізації прав працівників, які виховують дітей або доглядають за хворим членом сім’ї» – відкликано;
– Проект Закону № 4848 від 17.06.2016 «Про внесення змін до Закону України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України” щодо регулювання окремих питань, пов’язаних із наданням відпустки для догляду за дитиною» – знято з розгляду.
Зобов’язання щодо врегулювання питання відсутності на роботі працівника у разі виникнення надзвичайних обставин у невідкладних сімейних справах у рамках імплементації Директиви № 2010/18/ЄС не виконано. Мінсоцполітики розробило проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання додаткових гарантій, пов’язаних з поєднанням сімейних і трудових обов’язків)», який 19 серпня 2017 року був скерований на погодження із зацікавленими центральними органами виконавчої влади та соціальними партнерами. Зазначений проект враховує вимоги Директиви і пропонує зміни до КЗпП України та Закону України «Про відпустки». Зокрема, його положення закріплюють як за жінками, так і чоловіками, низку прав у сфері праці, пов’язаних з виконанням сімейних обов’язків щодо виховання і догляду за дітьми, хворими членами сім’ї (встановлення за бажанням працівника неповного робочого часу, а за рахунок коштів роботодавця — скороченого робочого часу тощо). Також в ньому передбачено право працівника на відсутність протягом робочого дня (зміни) у зв’язку з виникненням у сім’ї обставин непереборної сили та заборона звільнення з ініціативи роботодавця працівника через таку відсутність, обов’язок та строки повідомлення працівником роботодавця про початок та дострокове припинення відпустки. Станом на 28.09.2019 р. проект відкликано у зв’язку із обранням нового складу ВРУ. Не виконані і зобов’язання щодо запровадження санкцій за порушення законодавства про батьківські відпустки для догляду за дитиною.
Нормативні приписи Директиви Ради 91/533/ЄEC від 14 жовтня 1991 р. про обов’язок роботодавця інформувати працівників про умови, що застосовуються до трудового договору чи трудових відносин, мають обмежене відображення у внутрішньому законодавстві України. По суті чинним КЗпП не встановлюється обов’язок роботодавців надавати працівникам таку інформацію: місце роботи; там, де немає фіксованого чи основного місця роботи, принцип, за яким працівник працевлаштований на різних місцях, та зареєстроване місце розташування підприємства (або, де це є доречним, постійне місце проживання роботодавця); терміни повідомлення, яких мають дотримуватись роботодавець і працівник, якщо трудовий договір між ними чи трудові правовідносини припиняються, або метод визначення таких термінів повідомлення (або посилання на закони, підзаконні акти та адміністративні чи підзаконні положення чи колективні договори, що регулюють терміни повідомлення, яких мають дотримуватись роботодавець і працівник, якщо трудовий договір між ними чи трудові правовідносини припиняються).
На сьогодні положення Директиви Ради 98/59/ЄС в цілому враховані в національному законодавстві, зокрема у Кодексі законів про працю України та Законі України «Про зайнятість населення». Зважаючи на те, що Директива не містить заборони зменшення чисельності працюючого персоналу, однак вона вводить цей процес у чіткі процедурні рамки, що дозволяють якщо не уникнути, то, принаймні, знизити негативні наслідки масових звільнень. Варто зауважити, що певні аспекти такого регулювання присутні і в українському законодавстві. Так, в ст.48 Закону України «Про зайнятість населення» містяться аналогічні з положенням Директиви норми, які встановлюють кількісні характеристики масових звільнень. З 1 по 5 квітня 2019 р. в м. Ірпінь відбулося широке обговорення положень законопроекту щодо сприяння продуктивній зайнятості, розробленого Мінсоцполітики.
Проект Закону № 5511 від 08.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо трудових прав)», що був внесений Кабінетом Міністрів України та враховував вимоги Директив Ради 2000/43/ЄС і 2000/78/ЄС стосовно закріплення на законодавчому рівні заборони будь-якої дискримінації у сфері праці, в тому числі під час прийому на роботу, та удосконалення механізму запобігання та протидії дискримінації працівників під час прийому на роботу, був відкликаний. Водночас, статтею 2 чинного КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці.
Метою розробки законопроекту №4578 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості осіб з інвалідністю» було впровадження досвіду країн Європейського Союзу щодо стимулювання роботодавців працевлаштовувати людей з інвалідністю відповідно до директиви 2000/78/ЄС, а також комплексне врегулювання проблем, що мають місце у сфері зайнятості осіб з інвалідністю. Найцікавішим є проект Закону України №3501 від 20.11.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)», який було прийнято Верховною Радою України в першому читанні та направлено на доопрацювання.
Слід зазначити, що положення, які враховують вимоги Директив 97/81/ЄС, 91/383/ЄЕС, 2001/23/ЄС, 2002/14/ЄС, передбачені у проектах Трудового кодексу України (реєстр № 2410), Кодексу України про працю (реєстр. № 2410-1) та Законів «Про працю» (реєстр. №№ 2708, 2708-1,2708-2), що перебувають на розгляді у Комітеті Верховної Ради України. Також у цих законопроектах враховано окремі положення Директив № 2010/18/ЄС, 91/533/ЄEC, 1999/70/ЄС, 2000/43/ЄС; 2000/78/ЄС. Представники Федерації профспілок України беруть активну участь у роботі утвореної на початку березня п.р. при Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів робочої групи, до якої увійшли представники від Уряду, народних депутатів України, роботодавців та профспілок, а також експертного наукового середовища, яка розпочала напрацювання кодифікованого акту, взявши за основу проект № 2708 та надані висновки та зауваження до нього з подальшим поданням його на технічну експертизу до Міжнародної організації праці, а за її результатами – внесенням народними депутатами України проекту законодавчого акту на розгляд Парламенту. На важливості імплементації Директив ЄС в українське законодавство наголошувала місія МКП/ЄКП/ПЄРР на чолі з Генеральним секретарем ЄКП Лукою Вісентіні, яка відвідала Україну на запрошення ФПУ у лютому 2020 року та провела зустрічі з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофієм Миловановим, головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галиною Третьяковою та іншими високопосадовцями.
За результатами моніторингу реалізації органами державної влади Дорожньої карти законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію зазначається, що було:
– прийнято Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (№ 2275-VIII від 06.02.2018),
– прийнято у першому читанні і відправлено на доопрацювання 14.04.2016 проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» (№ 3501 від 20.11.2015)
– відхилено проект Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»(нова редакція) (№2489 від 30.03.2015),
– відкликано проекти Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за обстеження та паспортизацію об’єктів громадського та цивільного призначення)» (№ 5546 від 16.12.2016), «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» (№2217а від 01.07.2015), «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція) (№ 0119 від 14.11.2016), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо трудових прав) (№ 5511 від 08.12.2016).
Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо технічних регламентів та оцінки відповідності» не було прийнято у зв’язку з прийняттям Закону України «Про стандартизацію», а проект Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» (який визначає плани та програми, що підлягають стратегічній екологічній оцінці)», було прийнято у 2018 році, і він є чинним на даний момент.
Голова МК профспілки О. Дзюба
