Лист 11.03.2025 №82 Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію інтернет порталу «Юристи.UA» хто у школі, крім учителів, має право на відстрочку від мобілізації.

Головам ППО

Міська  організація профспілки працівників освіти і науки України   міста Кропивницького надає інформацію інтернет порталу «Юристи.UA» хто у школі, крім учителів, має право на відстрочку від мобілізації.

              Відстрочка від мобілізації надається не тільки учителям, а й іншим шкільним працівникам. Це, зокрема, вихователі, вожаті, асистенти учителів та культорганізатори.

Відстрочка для учителів — важлива умова

Згідно із нормами вітчизняного законодавства, учителі в школах та викладачі у інших навчальних закладах мають право на відстрочку від мобілізації.

Головною підставою для отримання відстрочки є педагогічне навантаження учителя. Воно не має бути меншою за 0,75 стандарної педагогічної ставки.

Відстрочка для шкільних працівників

Та, крім учителів, право на відстрочку мають і інші шкільні працівники.

Це, зокрема:

✔ асистенти учителів;

✔ вихователі та асистенти вихователів;

✔ соціальні педагоги;

✔ культорганізатори;

✔ вожаті;

✔ екскурсоводи та керівники туристських груп тощо.

Вони також повинні працювати щонайменше на 0,75 ставки.

Голова МК Профспілки                                   Олександр ДЗЮБА

Лист 11.03.2025 №81 Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію ЦК Профспілки працівників освіти і науки України про судову практику з окремих питань вирішення трудових спорів на користь працівника.

Головам ППО

Міська організація профспілки працівників освіти і науки України   міста Кропивницького надає інформацію ЦК Профспілки працівників освіти і науки України про судову практику з окремих питань вирішення трудових спорів на користь працівника.

              У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №638/14165/21 розглядається приклад звільнення працівника роботодавцем на підставі скорочення та вимоги дотримання законодавства роботодавцем

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 КЗпП, одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. 

Тобто у випадку скорочення посади, роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу роботу, запропонувати всі наявні вакансії до моменту звільнення. В іншому випадку, суд може визнати таке звільнення порушенням прав працівника та поновити його на роботі.

Скорочення строку попередження про звільнення

Працівник може подати заяву про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення. Однак подання працівником такої заяви не звільняє роботодавця від обов’язку запропонувати працівнику всі вакансії. Відсутність такої пропозиції є порушенням процедури звільнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23 наголошує, що навіть у разі подання працівником заяви про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, роботодавець зобов’язаний запропонувати йому всі вакантні посади на день звільнення.

У справі, що розглядалась роботодавець запропонував позивачу лише одну вакансію, яка вимагала зміни місця проживання. Працівник відмовився та подав заяву про скорочення строку попередження. Роботодавець не запропонував інших вакансій і задовольнив заяву.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скорочення строку попередження є виправданим, коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах. В іншому випадку має місце порушення роботодавцем трудових гарантій.

Чи можна вважати відсутність працівника на роботі в умовах воєнного стану прогулом?

Відсутність працівника на роботі через перебування за кордоном у зв’язку з воєнним станом не є поважною причиною прогулу.

У постанові Верховного Суду від 3 квітня 2024 року у справі №420/645/23 зазначено, що виїзд за кордон через воєнні дії є обставиною, що може пояснювати відсутність на роботі, але вона не звільняє від необхідності повідомляти роботодавця про свою ситуацію. 

Отже працівник, щоб уникнути звільнення через прогул повинен повідомити роботодавцю про причини своєї відсутності, а також може подати заяву про надання йому відпустки чи про призупинення трудового договору. 

Суд визнав, що обставини воєнної агресії не є автоматичною підставою для відсутності на роботі, якщо працівник не вжив жодних дій для повідомлення роботодавця про обставини, які перешкоджають виконанню обов’язків.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» запровадив норму, яка дає можливість на період дії воєнного стану, призупиняти дію трудового договору.   Стаття 13 Закону визначає дві обов’язкові умови, за яких дія трудового договору може бути призупинена: 

  • роботодавець не має можливості забезпечити працівника роботою; 
  • працівник не може виконувати свої обов’язки.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року по справі №933/411/22 підтверджено обов’язкові умови за наявності яких, роботодавець не може надати працівнику роботу, а працівник не може її виконувати. При цьому, роботодавець має довести, що він перебуває в умовах які не дозволяють забезпечити працівника роботою, зокрема, що неможливо організувати дистанційну форму роботи чи запропонувати працівнику іншу роботу.

Голова МК Профспілки                                    Олександр ДЗЮБА 

Лист 11.03.2025 №80 Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію інтернет платформи «HR Ліга» про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати на 90 днів, судова практика.

Головам ППО

Міська  організація профспілки працівників освіти і науки України   міста Кропивницького надає інформацію інтернет платформи «HR Ліга» про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати на 90 днів, судова практика.

Постанова Верховного Суду від 29.11.2024 р. у справі № 480/1234/23

Правова позиція Суду

Згідно із роз’ясненнями Міністерства економіки України до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX відпустка, яка передбачена частиною четвертою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136-IX), є новим видом відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку за його заявою.

Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про відпустки».

Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов’язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.

Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас вважаємо, що загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.

Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

Отже, законодавець встановив обов’язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи.

Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2136-IX, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини.

 

 

Голова МК Профспілки                                          Олександр ДЗЮБА

Лист 11.03.2025 №79 Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію ЦК Профспілки працівників освіти і науки України про законодавчі гарантії освітянам у проєкті Бюджетної декларації на 2026-2028 роки.

Головам ППО

Міська  організація профспілки працівників освіти і науки України   міста Кропивницького надає інформацію ЦК Профспілки працівників освіти і науки України про законодавчі гарантії освітянам у проєкті Бюджетної декларації на 2026-2028 роки.

Відповідно до статті 33 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів має щороку спільно з іншими головними розпорядниками коштів державного бюджету складати Бюджетну декларацію середньострокового бюджетного планування, що є основою для складання проєкту Державного бюджету України і прогнозів місцевих бюджетів.

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України активно долучається до формування пропозицій до Бюджетної декларації на 2026-2028 роки, з метою забезпечення належного фінансування освітньої галузі та гарантій для педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Дотримуючись принципів соціального партнерства ЦК Профспілки внесено пропозиції Міністерству освіти і науки України щодо необхідності врахування при її опрацюванні наступного:

🔹 встановлення обсягів видатків на освіту відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту» у розмірі не менше 7 % від ВВП. Відповідно до постанови Уряду від 28.06.2024 № 780, прогноз ВВП на 2026 рік заплановано у обсязі 10 123,2 млрд грн. Тож видатки на освітню галузь мають становити не менше 708,6 млрд грн; 

🔹 забезпечення законодавчо гарантованих статтею 61 Закону України «Про освіту» розмірів посадових окладів педагогічних і науково-педагогічних працівників з установленням розміру посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії з 2026 року на рівні трьох мінімальних заробітних плат з відповідною їх диференціацією залежно від кваліфікаційної категорії не менше ніж на 10%, а науково-педагогічних працівників – на 25% вище;

🔹 встановлення розміру прожиткового мінімуму на рівні його фактичної величини відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум». За розрахунками ФПУ, що гуртувалися на нормах законодавства, показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в цінах листопада 2024 року мав становити 7750,15 грн, а з урахуванням суми обов’язкових платежів – 9627,53 грн. Тож з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2025 рік 109,7% та на 2026 рік 109,9%, прожитковий мінімум для працездатних осіб має становити у 2026 році 11607 грн;

🔹 встановлення розміру мінімальної заробітної плати на рівні, що забезпечить достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, як це гарантовано статтею 48 Конституції України. За міжнародними оцінками рівень мінімальної зарплати повинен складати близько 50% середньої заробітної плати у галузях економіки. За прогнозними макропоказниками економічного і соціального розвитку на 2025-2027 роки, затвердженими постановою КМУ № 780, номінальна середньомісячна заробітна плата працівників на 2026 рік закладена на рівні 28 197 грн. Тож розмір мінімальної заробітної плати на 2026 рік має бути не менше 14098,5 грн. Однак, враховуючи складну економічну ситуацію в країні та негативний вплив на економіку внаслідок збройної агресії росії, як можливий, компромісний варіант про встановлення з 1 січня 2026 року мінімальної заробітної плати не нижче фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 11607 грн; 

🔹 забезпечення обсягів освітньої субвенції місцевим бюджетам в розмірі, необхідному для виплати своєчасної та в повному обсязі заробітної плати педагогічним працівникам закладів освіти, які забезпечують надання повної загальної середньої освіти, залежно від кількості в них класів (груп), створених відповідно до законодавчо визначених норм, з удосконаленням формули їх розподілу з метою наближення до фактичної потреби відповідного закладу освіти;

🔹 встановлення посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС на рівні, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено ст. 96 КЗпП України, для визначення розміру посадових окладів працівників наскрізних професій, а саме 14100 грн, з відповідним фінансовим забезпеченням підвищення розмірів посадових окладів працівників наскрізних професій;

🔹 забезпечення субвенції місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами з урахуванням збільшення видатків на підвищення заробітної плати педагогічних та інших працівників;

🔹 передбачення обсягів додаткової дотації на покриття поточних витрат загальноосвітніх навчальних закладів, включаючи потребу на оплату праці непедагогічних працівників, у обсягах, необхідних для забезпечення створення належних умов для здобуття учнями якісної загальної середньої освіти, незалежно від місця їх проживання;

🔹 надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здобуття дітьми дошкільної освіти;

🔹 забезпечення розвитку мережі закладів освіти для реалізації права громадян України на якісну та доступну освіту відповідно до їхніх потреб незалежно від місця їхнього проживання, як це гарантовано 3аконом України «Про освіту»;

🔹 встановлення рівня стипендіального забезпечення студентів та учнів на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;

🔹 підвищення рівня пенсійного забезпечення, осучаснення розміру раніше призначених пенсій з урахування середньої заробітної плати у галузях економіки за останні три роки;

🔹 належного фінансового забезпечення здобуття вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, зокрема з урахуванням реалізації норм статті 61 Закону України «Про освіту» та підвищення розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС;

🔹 надання кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла для наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників;

🔹 фінансового забезпечення наукової діяльності та законодавчо гарантованих виплат науковим працівникам відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

ЦК Профспілки зажадав від МОН врахування зазначених пропозицій до Бюджетної декларації на 2026-2028 роки та відповідного повідомлення про це для інформування членів Профспілки.

Голова МК Профспілки                                    Олександр ДЗЮБА