Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію інтернет платформи «Кадри.UA» яка тривалість щорічної відпустки сумісника з неповним робочим тижнем.
| Стаття 56 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначає неповний робочий час. Так, за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Відповідно до статті 82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 75 КЗпП), зараховується зокрема час фактичної роботи (в т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Таким чином, працівник, що працює неповний робочий тиждень, має право на щорічну основну відпустку повної тривалості. Підприємство самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожним видом робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконаних робіт. Відповідно до статті 82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (ст. 76 КЗпП), зараховується зокрема час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади. Пунктом 5 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.101997 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7), також визначено, що ненормований робочий день може застосовуватись у першу чергу для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі. А при роботі з неповним робочим днем його тривалість чітко визначена (певна кількість годин на день). Згідно з пунктом 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не рекомендується застосовувати для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Проте, якщо сумісники працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день до них може застосовуватись, і відповідно компенсуватися наданням додаткової щорічної відпустки. Тому вони мають право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Але зі стажу для такої відпустки слід виключити пропущені робочі дні тижня у зв’язку з роботою на умовах неповного робочого тижня. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-XII (далі — Закон № 3356) визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців. Голова МК Профспілки Олександр ДЗЮБА |
