Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію видавництва ЛІГА: ЗАКОН про щорічну основну відпустку у 2023 році.
Тривалість щорічної основної відпустки У ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) зазначено, що основна щорічна відпустка підлягає наданню працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, відрахунок якого починається з дня укладення трудового договору. Однак для окремих категорій працівників відповідними законодавчими актами передбачено більшу тривалість основної щорічної відпустки (понад 24 календарних дні) (таблия). Таблиця
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону про відпустки). Але це обмеження стосується лише щорічних відпусток. А якщо працівник має змогу, крім щорічної відпустки, узяти ще одну відпустку іншого виду (наприклад, соціальну), щоб продовжити строк свого відпочинку, то зазначені обмеження на таку відпустку (яка не є щорічною) не поширюються. «Воєнні» особливості тривалості відпустки У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) вказано: «У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки». Отже, Закон № 2136 надає право роботодавцю в період дії воєнного стану обмежити тривалість щорічної основної відпустки, тобто надати лише 24 календарні дні за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). Це правило діяло у 2022 році та продовжує діяти в цьому році. Водночас на період дії воєнного стану не діє вимога для роботодавця, визначена у ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки: «Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка». Ідеться про право роботодавця обмежити тривалість відпустки, а не про його обов’язок. Тож він може не застосовувати обмеження й надати щорічну основну відпустку працівнику, у тому числі за поточний робочий рік, повної тривалості. Якщо ж він застосовує обмеження під час надання щорічної основної відпустки тривалістю не більше ніж 24 календарні дні за поточний робочий рік, то потрібно врахувати, що: 1) не використані в період дії воєнного стану дні відпустки потрібно надати працівнику після припинення або скасування воєнного стану; Узагалі відмовити в наданні щорічної відпустки в період дії воєнного стану роботодавець має право лише в тому разі, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136). Водночас не діє вимога ч. 5 ст. 80 КЗпП та ч. 5 ст. 12 Закону про відпустки, яка передбачає заборону щодо ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль. Щодо інших працівників це не допустимо. Святкові та неробочі дні: як враховувати За загальним правилом під час визначення тривалості щорічних відпусток святкові та неробочі дні, указані у ст. 73 КЗпП, врахуванню не підлягають (ст. 5 Закону про відпустки). Однак відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану для обрахунку тривалості щорічних відпусток:
Тобто святкові та неробочі дні, указані у ст. 73 КЗпП, у разі надання відпустки підлягають урахуванню як звичайні календарні дні та не продовжують тривалість відпустки. Стаж для надання відпустки Період щорічної відпустки залежить також від стажу роботи працівника на певному підприємстві. Для надання основної щорічної відпустки (ст. 9 Закону про відпустки) до часу, який підлягає зарахуванню до стажу, входить, зокрема:
Слід урахувати, що з 19.07.2022 до стажу щорічної основної відпустки не потрібно враховувати час збереження за працівником місця роботи й посади на підприємстві на час:
У перший рік роботи працівник має право на відпустку повної тривалості після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві (ст. 10 Закону про відпустки). У разі надання відпустки до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу. За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки може бути надано працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Водночас у ст. 10 Закону про відпустки зазначено повний перелік працівників, яким за їхнім бажанням роботодавець повинен надати щорічну відпустку повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи. Серед таких працівників, зокрема, жінки, які мають намір узяти щорічну відпустку перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї; жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; особи з інвалідністю; сумісники, які бажають взяти щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи та ін. Поділ щорічної відпустки У разі необхідності працівник може поділити свою щорічну відпустку на частини. Таке право надає йому ст. 12 Закону про відпустки. Водночас установлено дві умови:
Закон № 2136 не передбачає обмежень щодо застосування ст. 12 Закону про відпустки у період воєнного стану, тож працівник має право нею скористатися. Утім Мінпраці в листах від 17.11.2006 р. № 413/13/116-06 і від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 вказувало, що законодавство надає право працівникам ділити щорічні відпустки, але водночас роботодавець не зобов’язаний поділити її на частини саме так, як того бажає працівник. Тобто задля недопущення втрат робочого часу та врахування виробничих обставин роботодавець може запропонувати власні умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі, адже остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки ухвалює саме роботодавець. Документальне оформлення відпустки Відпустку працівнику надають відповідно до наказу про відпустку. Його можна скласти як у довільній формі, так і за типовою формою № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. У наказі про надання відпустки потрібно вказати, зокрема, вид відпустки, її період та за потреби поставити відмітку про надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак підставою для такого наказу є заява працівника про надання відпустки. Працівник може не подавати заяву, якщо він йде у відпустку у строк, визначений графіком відпусток. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Голова МК профспілки О. ДЗЮБА
