Жінка, яка має двох дітей до 15-ти років, працює на підприємстві за основним місцем роботи і за внутрішнім сумісництвом, а ще має зовнішнє сумісництво в трьох організаціях. Чи зобов’язані ми та інші організації, де працює жінка, надавати їй додаткову соціальну відпустку на дітей, за суміщуваними посадами?
Працівник-сумісник має право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи (далі — відпустка на дітей), на загальних підставах.
Незалежно від того, зовнішнє сумісництво чи внутрішнє, з працівником укладають окремий трудовий договір. За кожним трудовим договором він набуває право на відпустку на дітей за наявності підстав, передбачених статтею 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Стаття 2 Закону про відпустки гарантує право на відпустки всім громадянам, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями, а також працюють за трудовим договором у фізособи.
Робота за сумісництвом — форма працевлаштування за трудовим договором, як правило, на умовах неповного робочого часу. При роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП).
У законодавстві відсутня норма, що соціальні відпустки надають працівникам лише за основним місцем роботи. Тому сумісники мають право на соціальні відпустки, зокрема на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустку працівникам, які мають дітей. До того ж, у більшості випадків неможливо перевірити, чи працювала особа на іншому підприємстві за сумісництвом у календарному році.
Аналогічну думку висловило Мінсоцполітики у роз’ясненні «Щодо застосування окремих норм законодавства про відпустки» від 18.08.2016.
