Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об’єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою. Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» визначено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою, здійснюється реорганізація відповідних сільських, селищних, міських рад, розміщених поза адміністративним центром об’єднаної територіальної громади.
З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою повноваження секретаря сільської ради припиняються відповідно до статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підставою цьому є частина друга статті 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим законом. Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (КЗпП України), служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.
Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Норми частини третьої статті 40 КЗпП України щодо обмеження на звільнення працівників у період їхньої тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також норми статті 184 КЗпП України щодо заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда поширюються лише на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачених статтями 40 і 41 КЗпП України.
Звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування особи, яка займала виборну посаду у зв’язку із закінченням повноважень на підставі статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, і передбаченні законодавством про працю обмеження та заборони на звільнення не можуть застосовуватись.
Відповідно до вимог частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, а також коли до зайняття виборної посади у раді за трудовим договором не працював, або звільнення з попередньої роботи здійснено з інших підстав не пов’язаних з безпосереднім переходом на виборну посаду (пункт 5 статті 36 КЗпП України) за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
