Лист № 26 від 03.02.2021р., надає інформацію про гарантії для одиноких матерів.

Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримання дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу.

Важливо! Самого свідоцтва про народження недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього необхідно жінці:

• або звернутися до суду з позовом про позбавлення батька батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду;
• або звернутися до поліції у зв’язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого;
• або підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, або подібний акт, складений та підписаний сусідами.

Слід додати, що зазначений перелік документів не є вичерпним, а єдиного встановленого зразка документа, який би засвідчував статус одинокої матері, немає. Дане підтверджується також судовою практикою у справах що стосувались порушення трудових прав одиноких матерів, наприклад, ухвала ВС у справі № 6-42241св14 від 04.02.2015 р., постанова ВС у справі № 182/5140/15-ц від 17 жовтня 2018 року, постанова ВСУ у справі № 522/4025/17 від 22.05.2019 р.

Які права та гарантії у одинокій матері?

Наприклад, щоб отримати соціальну додаткову відпустку розлучена жінка, крім заяви про надання цієї відпустки, копій свідоцтва про народження дитини та розірвання шлюбу, має надати роботодавцю один із вищезазначених або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини (лист Мінсоцполітики від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14).

Окрім цього, законодавство України встановлює низку пільг/гарантій:

• Додаткова соціальна відпустка на дитину

Стаття 182¹ Кодексу законів про працю України, стаття 19 Закону України «Про відпустки» передбачає, що одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Зверніть увагу! Невикористану за минулі роки додаткову відпустку можна взяти будь-коли, або ж у разі звільнення вона буде компенсована грошима. Крім того, одиноким матерям надаються щорічні відпустки у зручний для них час.

• Заборона залучення до надурочних робіт та відряджень

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди.

• Гарантії при прийнятті на роботу

Стаття 184 Кодексу законів про працю України встановлює заборону у відмові одинокій матері в прийнятті на роботу, зниження заробітної плати.

Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду.

Частиною 3 статті 26 Кодексу законів про працю України заборонено встановлювати випробувальний строк при прийнятті на роботу одиноким матерям, що мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю.

• Гарантії при звільненні з роботи

Частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України заборонено звільняти одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю за ініціативою роботодавця (крім випадків повної ліквідації установи (організації), коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням)

Частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України у разі звільнення після закінчення строкового трудового договору одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний їх працевлаштувати. На період працевлаштування за жінками зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.