Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію про введення відповідальності за мобінг.
16 листопада 2022 року Верховною Радою ухвалено в другому читанні Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії порушенню прав у сфері праці». Ним запропоновано додати до КЗпП України статтю 22 Заборона мобінгу (цькування), в якій вперше надано нормативне визначення «мобінгу», мовою законопроекту: Мобінг (цькування), тобто діяння роботодавця або окремих працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження гідності та честі працівника, його професійної (ділової) репутації у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно нього напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі, що змушує особу недооцінювати власну професійну придатність. Типовими ознаками мобінгу (цькування) є:
Законопроект № 5748 визначає наступні форми мобінгу:
Одним із способів вчинення мобінгу може бути створення напруженої, ворожої, образливої атмосфери, під яким законопроект № 5748 розуміє: — ізоляція працівника від трудового колективу, включаючи зміну місцезнаходження робочого місця, не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник зазвичай має брати участь, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця, застосування інших формально нейтральних процедур для виведення працівника з психологічної рівноваги, негативного виокремлення працівника з колективу, утруднення виконання ним своєї трудової функції, тощо. Мобінг завжди має мету, нею може бути: припинення роботи, зниження кваліфікації, позбавлення перспектив кар’єрного зростання, відсутність або зменшення заохочення, зменшення винагороди за працю, звільнення вагітної жінки тощо. Тема насильства на робочому місці або мобінгу досить нова і винесена в публічну правову площину відносно недавно. Першопроходцями стали країни Скандинавії, оскільки увага до тем дискримінації повною мірою відповідає їх суспільному, правовому та соціальному укладу і вектору розвитку, який поступово переймають інші європейські демократії. Міжнародне законодавство системно запроваджує ряд заходів щодо протидії мобінгу, якими прямо встановлюється рівність поводження у сфері праці, а поведінка з метою приниження гідності людини або створення на робочому місці та створення образливої обстановки прирівнюється до дискримінації трудових прав, наголошується на необхідності доступу до механізмів правового захисту та їх ефективності, а також передбачається ряд гарантій для викривачів мобінгу серед працівників. Виділяють 5 сфер прояву мобінгу у трудовому колективі (за Лейманом): 1. Комунікативні напади (заборона висловити свою професійну думку, постійне перебивання, крик та лайка, словесні образи, принизливі жарти, коментування зовнішнього вигляду чи цінностей). 2. Зазіхання на соціальні відносини (припинення спілкування чи заборона колективу спілкуватись з конкретним працівником, ізоляція робочого місця). 3. Зазіхання на соціальний авторитет (пліткування, поширення компрометуючих чуток, висміювання цінностей та поглядів працівника). 4. Зазіхання на якість професійної і життєвої ситуації (доручення безглуздих або таких, що за межами компетенції завдань, перезавантаження завданнями поза розумні межі професійних та людських можливостей). 5. Зазіхання на здоров’я (сексуальні домагання, погрозі застосування фізичного насильства, створення шкідливих для здоров’я умов роботи). Важливий акцент: мобінг за своєю суттю є значно ширшим, аніж форма дискримінації, оскільки, не завжди супроводжується саме дискримінаційним ставленням до іншого працівника, а може бути формою приниження гідності працівника, що за своєю суттю є психологічним насильством. Роботодавцю важливо розуміти чим конструктивна критика чи робочі взаємини відрізняються від мобінгу:
6 вересня 2022 Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект № 5749 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії порушенню прав у сфері праці», яким передбачено встановлення адміністративної відповідальності за вчинення мобінгу, а саме:
Органом, що уповноважений накладати адміністративні стягнення за зверненням працівника є Державне управління праці, для чого законопроект № 5748 вносить зміни до статті 255 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Порядок здійснення перевірок органами Держпраці за зверненнями працівників та оскарження їх постанов залишається незмінним. Разом з тим, працівник може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, вимагаючи відшкодування, зокрема й моральної шкоди, завданої мобінгом. Надання терміну мобінг законодавчого тлумачення в Законі № 5749, визначення його форм та способів суттєво збільшує шанси працівника на належне доказування та доведення своєї позиції в суді. Щодо судової практики ЄСПЛ, яка застосовується судами України, то вже хрестоматійним в судових спорах щодо дискримінації є рішення ЄСПЛ у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV), де визначено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об’єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях. В рішенні ЄСПЛ від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I), що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об’єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. У 2020 році експертки ГО ЦЕНТР «СОЦІАЛЬНА ДІЯ» провели аналіз судових рішень в яких заявники намагались стверджувати про дискримінацію як про основне чи одне з порушень прав людини. На час проведення дослідження вже тривалий час діяв Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», а тому обсяг судових рішень для аналізу був значним, а судова практика мала змогу викристалізуватись. Їх висновки наступні: Більшість цивільних справ не містить ані належного обґрунтування заяв позивачів про дискримінацію, ані навіть належного вказування на ознаку, яка, на думку позивачів, стала причиною дискримінації. Відповідно, такі заяви судом залишаються без розгляду або не задовольняються. Суди уникають констатації порушення права не бути підданим дискримінації, приділяючи дискримінації вкрай мало уваги в аналізі справи та майже не висуваючи аргументів щодо того, чому, на думку суду, у справі не було дискримінації. У тих випадках, коли суд намагається дослідити дискримінацію, бракує аргументів, яку саме форму набуває дискримінація у цій справі, та належного аналізу доказів. Наразі у Єдиному державному реєстрі судових рішень понад 100 судових рішень, де згадується мобінг, правди ради, найчастіше у контексті інших порушень роботодавця, однак, є позови про визнання факту мобінгу. Обґрунтованим є припущення, що судова практика щодо справ про мобінг на етапі становлення йтиме шляхом судової практики, яка складалась за наслідками прийняття головного антидискримінаційного закону, перекладаючи весь тягар доказування на Позивача. Якщо намагатись зберегти об’єктивність, то більшість справ, де встановлюється факт мобінгу в контексті інших порушень роботодавця не містить доказів таких фактів, що й спричинює небажання судів розбиратись в правовій природі мобінгу і призводить до використання судами його лише як підсилюючої ознаки при кваліфікації інших порушень зі сторони роботодавця. Враховуючі описані тенденції розвитку судової практики, вкрай важливою є робота правників щодо підготовки доказової бази у справах про мобінг: фіксувати звернення до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, правозахисних організацій, профспілок, використання електронних доказів: переписок в месенджерах та електронною поштою. Варто звернути увагу, що жертва мобінгу не завжди наважиться про це розповісти та звернутися за допомогою через страх втратити роботу, табуювання мобінгу на рівні колективу та відсутності служб психологічної підтримки. Про такі ситуації також може повідомити хтось із небайдужих колег і тоді така особа стає викривачем мобінгу. Законом № 5748 не передбачений захист цієї особи від реакції суб’єкта мобінгу та колективу чи система будь-яких гарантій. В цій частині є простір для законотворчості. Голова МК профспілки О. ДЗЮБА |