Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію щодо оплати праці під час карантину.
У зв’язку епідеміологічною ситуацією, що нині склалася, Урядом, органами місцевого самоврядування, керівниками закладів освіти та органами освіти та місцевого самоврядування приймаються рішення про призупинення роботи відповідних закладів освіти, закриття їх на карантин та вимушені простої. Але через те, що заняття в закладах загальної середньої освіти не проводяться, за працівниками цих закладів має зберігатися заробітна плата.
Відповідно до п. 77 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102, у випадку, коли в окремі дні заняття не проводяться з незалежних від учителя причин, оплата його праці здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу.
У випадку, якщо такої роботи немає, час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених статтею 113 Кодексу законів про працю України.
Згідно з цією статтею час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Водночас за пунктом 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки сторони рекомендують керівникам установ та закладів освіти забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу).
Оплату праці вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників навчальних закладів у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метеорологічні умови тощо), забезпечити із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.
Згідно з п.1.4 Галузевої угоди її положення діють безпосередньо та є обов’язковими для включення до колективних договорів.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про оплату праці” (далі – Закон) норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника, встановлюються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпПУ) та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені цією статтею та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Згідно статті 113 КЗпПУ час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Відповідно до пункту 77 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102 (далі – Інструкція № 102), у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин (сільгоспроботи, епідемії, несприятливі метеорологічні умови тощо), його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. При відсутності такої роботи час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених Кодексом законів про працю України
Інструкція № 102 у значенні статті 12 Закону України “Про оплату праці” не є іншим актом законодавства України, тому вона не може встановлювати норми оплати праці працівників за час простою.
Акт законодавства України це – нормативно – правовий акт вищої юридичної сили, суб’єктом прийняття якого є парламент, як законодавчий орган державної влади.
Пунктом 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 – 2020 роки сторони угоди рекомендують керівникам установ та закладів освіти, забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу); оплату праці вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників навчальних закладів у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метеорологічні умови тощо), із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.
Таким чином, оплата праці за час карантину, який мав місце не з вини працівника, повинна здійснюватись відповідно до статті 113 КЗпПУ , тобто у даному випадку за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. І при цьому незалежно – педагогічний це працівник, чи непедагогічний.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону виплата середнього заробітку працівнику за час простою є мінімальною державною гарантією в оплаті його праці. Це означає, що за час простою працівнику може бути виплачена заробітна плата і в більш великому розмірі за середній заробіток.
Під час карантину, як виняток, деякі з педагогічних працівників в якісь із днів карантину можуть бути залучені для виконання якоїсь іншої організаційно-педагогічної роботи, відмінної від роботи за їх основною посадою. У такі дні їх оплата праці здійснюється відповідно до пункту 77 Інструкції № 102, з розрахунку заробітної плати, встановленої їм при тарифікації, але не менше середнього заробітку.
Середній заробіток працівнику нараховується з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. N 100 (далі – Порядок), виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю відсторонення працівника від роботи у зв’язку з карантином.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Останнім абзацом пункту 4 Порядку встановлено, що коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки чи посадового окладу.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.
Голова МК профспілки О. Дзюба