Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію про нові відпустки для татусів.
Сьогодні партнерські пологи, які давно стали звичною справою у більшості країн світу, набирають популярності і в Україні. Проте після народження дитини до сих пір основне навантаження лягає на плечі жінок. Одна з причин — законодавчі прогалини, які обмежують права чоловіків на відпустку при народженні чи для догляду за дитиною. Змінити цю ситуацію покликаний новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15.04.2021 р. № 1401-IX (законопроект № 3695 від 19.06.2020 р.). Відпустка при народженні дитини Законодавці пропонують додати до існуючого переліку новий вид відпустки — одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів. Хто матиме на неї право. Відпустка при народженні дитини може бути надана одній із таких осіб:
Як бачите, татусям нарешті надали право на оплачувану відпустку у зв’язку з цією радісною подією. Тривалість відпустки. Тривалість такої відпустки — до 14 календарних днів. Прийменник «до» фактично означає, що можна брати і меншу кількість днів, але навряд чи хтось із працівників виявить таке бажання. Така відпустка надаватиметься без урахування святкових та неробочих днів. Простіше кажучи, тут діють схожі правила, як і з продовженням щорічної відпустки на святкові та неробочі дні. До речі, нагадуємо, що перелік святкових і неробочих днів, робота в які не проводиться, наведено у ст. 73 КЗпП. Тож саме ці дні не враховуються при визначенні тривалості таких відпусток. Ураховуючи те, що цей закон невдовзі набере чинності, вже в червні можна взяти цю відпустку таким чином, щоб на неї припали Трійця (20 червня) та День Конституції України (28 червня). Такі дні не враховуватимуть у тривалість відпустки і працівник відпочиватиме довше. Важливо! Законодавець визначив таку відпустку як соціальну та одноразову, тож поділ цієї відпустки на частини не допускається. Коли її можна використати. Скористатися відпусткою при народженні дитини можна буде не пізніше трьох місяців з дня народження дитини. Тобто відлік беремо саме з дати народження дитини. Визначити можливу кінцеву дату, з якої ще можна буде узяти таку відпустку, допоможе ст. 2411 КЗпП: «Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця». Наприклад, якщо дитина народилася 10 квітня (тобто до набрання чинності цим законом), то право батька піти у відпустку при народженні дитини закінчуватиметься 11 липня. Простіше кажучи, ще 10 липня він матиме право піти у відпустку на 14 календарних днів, а ось з 11 липня піти у таку відпустку він уже не має права. Як бачите, законодавець фактично встановив строк давності, після якого втрачається право на таку відпустку. Важливо! Тож у разі її невикористання протягом дозволеного законодавством часу право на таку відпустку у працівника «згорає», а отже, і ніякої грошової компенсації за неї не буде. Майте на увазі, якщо ваш працівник таки зібрався у таку відпустку, відмовити у її наданні роботодавець не має права. Підтверджуючі документи. Найцікавіше — які документи необхідно надати працівнику для отримання такої відпустки? Як роботодавцю впевнитися в тому, що працівник дійсно має підстави для такої відпустки? Законодавці пропонують надавати роботодавцем таку відпустку на підставі письмової заяви відповідної особи. У свою чергу особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, має надати роботодавцю копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Дуже дивний механізм надання відпустки пропонують законодавці. Адже зазвичай, працівник надає необхідні документи та заяву і вже потім роботодавець відправляє його у відпустку. Тож поки що не зрозуміло, як роботодавець повинен перевірити на підставі однієї тільки заяви, чи має право працівник на відпустку при народженні дитини (якщо мова йде, наприклад, про «цивільний шлюб») та чи не втратив він право на таку відпустку через сплив тримісячного строку з дня народження дитини. Також не зазначено і ніяких наслідків у разі ненадання копій відповідних документів протягом 30 календарних днів з дня виходу у відпустку. Сподіваємось, що, можливо, КМУ наведе цей механізм надання відпустки та відповідальність за незаконне її використання. Адже самим законом передбачено, що КМУ у межах місяця з дати набрання чинності має розробити Порядок надання відпустки при народженні дитини. Соцвідпустка на дітей До змін. До внесених змін право на соцвідпустку на дітей передбачено для:
Як бачите, до змін, що розглядаються, соцвідпустка на дітей передбачалася для батька дитини/дітей, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі). Інших випадків надання соцвідпустки батьку дитини не передбачалося. Після змін. Після набрання чинності цим законом право на таку відпустку отримають:
Як бачите, батьку, який має двох або більше дітей до 15 років, надали право на соцвідпустку на дітей за ст. 19 Закону про відпустки, але за умови, що матір дітей у цю відпустку не піде. Тож батькам доведеться обирати, хто саме скористається такою відпусткою. Це означає, що необхідно буде надавати документальне підтвердження того, що другий з подружжя такою відпусткою не користувався. Тривалість відпустки. У цій частині змін не відбулося, тож, як і раніше, у загальному випадку тривалість соцвідпустки на дітей становить 10 календарних днів. Але за наявності декількох підстав для її надання загальна тривалість такої відпустки не може перевищувати 17 календарних днів. Коли її можна використати. До змін, що розглядаються, соцвідпустка на дітей надавалася особам, які фактично працюють (виконують свої трудові обов’язки). З цього випливало, що права на таку відпустку у працівниць за календарні роки, в які вони не працювали, не було. Такий висновок можна було зробити з самого формулювання норми про надання такої відпустки: «жінці, яка працює і має двох або більше дітей…». До речі, саме так трактували цю норму фахівці Мінсоцполітики (див. листи від 06.02.2018 р. № 203/0/101-18/284, від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16, від 20.10.2011 р. № 307/13/133-11). Коли ж запрацює цей закон, як бачите, формулювання зміниться і починатиметься ця норма вже так: «одному з батьків, які мають двох або більше дітей…». Фактично, це вказує на те, що право на таку відпустку не буде залежати від того, є відпрацьовані дні у календарному році, за який надається соцвідпустка, чи ні. Тож виходить, що за календарні роки, в які жінка не працювала у зв’язку з перебуванням у відпустці для догляду за дитиною до 3 або 6 років, вона матиме право на соцвідпустку. Або ж зможе передати це право своєму чоловікові. Доглядати за дитиною до 3 (6) років До змін. Традиційно право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років у батька дитини було похідним від права матері, тобто лише мати може делегувати право на відпустку батькові чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Тож скористатися цією відпусткою батько дитини міг лише у разі, якщо мати дитини має право на таку відпустку, але не скористалася нею або перервала відпустку і вийшла на роботу до роботодавця. На практиці це призводить до того, що батько, мати дитини якого є самозайнятою особою або фізичною особою — підприємцем, обмежений у праві скористатися відпусткою для догляду за дитиною, оскільки така жінка не перебуває в трудових відносинах та не має права на будь-який вид відпустки. Після змін. За правилами нового закону право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку матимуть в рівній мірі кожен з батьків дитини (матір або батько). Але оскільки така відпустка надається тільки одному з батьків, то доведеться отримувати підтверджуючі документи, що один з них не скористався правом на таку відпустку. При цьому додалося паперового клопоту і для баби, діда чи іншого родича, якщо вони фактично доглядатимуть за дитиною і вирішать використати відповідну відпустку. Адже з набранням чинності цим законом їм доведеться для оформлення відпустки за місцем роботи подати такі документи:
І ще одна новація: у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Тож право на таку відпустку отримав і батько на рівні з матір’ю дитини. Хоча і зараз, замість мами, у таку відпустку можуть піти працюючі тато дитини, бабуся, дідусь чи інші родичі, які фактично доглядатимуть за цією дитиною. Причому відпустка для догляду від 3 до 6 років може бути надана зазначеним особам навіть у разі, коли мама дитини перебуває у відпустці для догляду за молодшою дитиною до досягнення нею трирічного віку. Річ у тому, що законодавство не обмежує права працівників у наданні відпустки без збереження заробітної плати. А відпустка до 6 років належить саме до такого виду відпустки (із цього приводу є стареньке, але й досі актуальне роз’яснення Мінсоцполітики в листі від 01.09.2011 р. № 252/13/133-11). Разом із цим відтепер буде чітко прописано, що про достроковий вихід із таких відпусток потрібно буде попереджати не пізніш як за 10 календарних днів. Скорочений робочий час Ще одним бонусом від законодавця для татусів стала можливість установлення їм скороченої тривалості робочого часу. Нагадаємо: Увага! Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується на певну кількість годин, проте працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки/окладу. Це одна з основних відмінностей скороченого робочого часу від неповного (див. лист Мінсоцполітики від 22.03.2006 р. № 1993/0/14-06/13). Так, за новими правилами, скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі. Як бачите, у цій нормі вжито формулювання «для працівників», отже, право на скорочений робочий час матиме і мати дитини, і батько. Варто також враховувати, що встановлення для зазначеної категорії працівників скороченої тривалості робочого часу — це право, а не обов’язок роботодавця. Голова МК профспілки О. Дзюба |