Лист № 232 від 19.10.2020р., надає інформацію щодо звільнення працівника за систематичне невиконання обов’язків.

Головам ППО

Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію щодо звільнення працівника за систематичне невиконання обов’язків.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов’язків його не знято і не погашено.

Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18.

Позиція ВП

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов’язків його не знято і не погашено.

Отже, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов’язків без поважних причин.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю необхідна наявність сукупності таких умов:

  • порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
  • невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;
  • невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинне бути систематичним;
  • враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
  • з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Голова МК профспілки                                                               О. Дзюба

 

Tagged , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.