Лист 26.10.2023 № 327 Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію видавництва «Податки & бухоблік» про сумісництво.

                Працівники мають право укладати трудові договори одночасно з кількома роботодавцями. У цьому разі одне місце роботи у них вважається основним, а усі інші — сумісництвом.

Хто такий сумісник

Відповідно до ст. 102¹ КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві.

Сумісництво можливе за наявності у працівника основної роботи. При цьому згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до її відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування на її підставі.

Отже, визначення ознаки місця роботи (основне або сумісництво) — зона відповідальності працівника.

Робота за сумісництвом, як і за основним місцем роботи, виконується на підставі трудового договору. Саме тому робота на підприємстві студента чи підприємця не вважається сумісництвом (якщо така особа не працює десь іще). Адже і підприємництво, і навчання у виші здійснюються не на підставі трудових договорів.

Сумісництво можливе як у того ж роботодавця, у якого працівник оформлений на основне місце роботи, так і на іншому підприємстві. При цьому укладення кількох трудових договорів з одним роботодавцем (за основним + сумісництво або два договори за сумісництвом) є внутрішнім сумісництвом. Якщо трудовий договір за неосновним місцем роботи укладено на іншому підприємстві, то сумісництво називають зовнішнім.

Кількість трудових договорів, укладених одним працівником, законодавство не обмежує. Також зараз немає обмеження й за тривалістю робочого дня сумісника. Нагадаємо: раніше воно встановлювалося для працівників державних та комунальних підприємств, установ, організацій (4 години на день та повний робочий день у вихідний).

Таким чином, на сьогодні, якщо основна робота дозволяє, сумісника можна прийняти на повний робочий час.

Наприклад, на основному місці роботи з працівником призупинено дію трудового договору. У цьому випадку він може працювати за сумісництвом повний робочий день. Про це йшлося, зокрема, у роз’ясненні Управління Держпраці. Але важливо пам’ятати, що робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Тому загальна кількість робочих годин за всіма трудовими договорами не повинна перевищувати фізіологічних можливостей людини.

Що можна / не можна

• Заборона на сумісництво.

Обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників може бути встановлено на рівні законодавства. Наведемо кілька прикладів.

Заборона на заняття будь-якою іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) для окремих категорій встановлено ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII. Зокрема, ця заборона поширюється на держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, поліцейських, курсантів вищих військових навчальних закладів тощо. Повний перелік таких осіб зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 3 згаданого Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ не можуть перебувати у штаті інших юросіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу нотаріуси (крім виконання функцій медіатора, викладацької, наукової та творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів).

Не мають права займатися іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого, інструкторської та суддівської практики із спорту, роботи в органах Асоціації приватних виконавців) приватні виконавці під час здійснення своєї діяльності. Таку вимогу встановлено ч. 3 ст. 18 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII.

Керівник аудиторської фірми не може бути працівником іншої аудиторської фірми, крім тієї, засновником/учасником якої він є (ч. 4 ст. 5 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 р. № 2258-VIII).

Отже, у разі прийняття на роботу сумісників (як, зрештою, і основних працівників) необхідно враховувати заборони, передбачені законодавством для працевлаштування певних категорій.

Крім того, обмеження на роботу за сумісництвом можуть установлюватися колективним договором або угодою сторін. Зокрема, для працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці. Адже їх додаткова робота може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані здоров’я таких працівників та безпеці виробництва.

Важливо! Відповідно до ч. 15 ст. 21¹ КЗпП роботодавець не має права забороняти виконувати роботу в інших роботодавців особам, з якими укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом.

• Однакові посади.

Якщо жодних перешкод для роботи за сумісництвом немає, то прийняти працівника можна як на іншу посаду, так і на таку саму, як за основним місцем роботи. Причому навіть у тому випадку, якщо це внутрішнє сумісництво (тобто особа працює за основним місцем роботи та за сумісництвом у одного роботодавця).

Наприклад, працівник може працювати адміністратором з 9:00 до 18:00 за основним місцем роботи, а з 18:00 до 22:00 у того ж роботодавця також адміністратором, але вже за сумісництвом. Жодного порушення тут немає, адже маємо два різні трудові договори. Робочий час за ними не перетинається, тож усе в рамках закону.

А що робити, якщо робочий час за основним місцем роботи та за сумісництвом збігається?

• Одночасна робота.

З одного боку, КЗпП не зобов’язує роботодавця перевіряти час роботи сумісника за основним місцем. Проте, з іншого боку, накладок часу краще не допускати.

По-перше, те, що працівник в одну одиницю часу виконував роботу за різними трудовими договорами, напевно, не сподобається Держпраці. Контролери можуть зробити висновок, що замість сумісника фактично працював хтось інший без оформлення трудового договору. Ще одна можлива претензія — роботодавець веде недостовірний облік робочого часу. А це також порушення трудового законодавства.

По-друге, податківці можуть стверджувати, що зарплату працівнику нараховано неправомірно, оскільки він не міг перебувати на двох робочих місцях одночасно. Отже, були завищені витрати. У результаті правильність їх формування доведеться відстоювати в суді.

Зверніть увагу: працівник не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи та за сумісництвом.

А якщо не можна чітко розділити час роботи працівника за основним місцем та за сумісництвом? Наприклад, бухгалтер, який працює на двох різних підприємствах, практично в той самий час підписує документи (платіжку до банку, звітність до податкової тощо) за обома місцями роботи.

Тоді можливим виходом буде:

оформлення такого працівника в обох роботодавців на дистанційну роботу (якщо це дозволяє характер роботи). У такому разі працівник розподілятиме робочий час на власний розсуд.

Встановлення працівнику гнучкого режиму робочого часу. Такий режим роботи передбачає наявність змінного часу, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу. Тому він зможе підлаштовуватися під потреби кожного з роботодавців.

Висновки

• Сумісництво можливе за наявності у працівника основного місця роботи.
• Сумісництво може бути зовнішнім або внутрішнім.
• Робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час.
• Обмеження працювати за сумісництвом може бути встановлено законодавством, колективним договором або угодою сторін.