Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію щодо нюансів звільнення працівника за власним бажанням.
Деякі роботодавці одразу, коли приймають на роботу, беруть заяви про звільнення за власним бажанням без дати. А коли треба звільнити працівника, за нього в заяві дописують дату звільнення.
Це незаконно і коштуватиме роботодавцю не лише грошей, а й нервів. Заява про звільнення може й не містити дати, в яку працівник бажає звільнитися, але дата, коли працівник цю заяву написав, — обов’язковий реквізит. Без нього заява не матиме юридичної сили.
У суду є достатньо засобів, щоб з’ясувати, хто і коли писав чи датував заяву про звільнення.
Дата заяви як точка відліку
Згідно статті 38 КЗпП: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який той попросить, якщо працівник не може продовжувати роботу з поважної причини.
Якщо працівник не вказав дату звільнення, кадровик обчислює її сам, відштовхуючись від дати заяви та статті 241-1 КЗпП: строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Відтак дата звільнення припаде на такий самий день тижня, у який працівник подав чи зареєстрував заяву, але через два тижні.
Дата заяви як вимога нормативних актів
КЗпП не скеровує, як складати заяви про звільнення. Але дороговказ є в нормативних актах з діловодства.
Як оформлювати заяву, говорить Збірник уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів, схвалений протоколом Методкомісії Держкомархіву від 20.06.2006 № 3 (далі — Збірник форм ОРД).
Уніфікована форма заяви працівника передбачає реквізити:
- адресат,
- назва посади та структурного підрозділу, прізвище, ім’я, по батькові заявника (у родовому відмінку),
- назва документа — заява,
- текст заяви,
- особистий підпис заявника,
- дата, яку заявник проставляє власноруч під час підписання заяви.
Збірник форм ОРД — рекомендований документ, тож дотримувати його необов’язково? Суди вважають інакше. Наприклад, Полтавський окружний адміністративний суд указав як недолік, що акт не відповідає вимогам Збірника форм ОРД (рішення від 21.06.2019 у справі № 440/1138/19). Також суди посилаються на Збірник у питаннях, як складати витяги з документів та посадові інструкції.
Про те, що заявник власноруч має проставляти дату, йдеться і в нормативних актах, щонайперше — у пункті 4.4 розділу 4 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Держспоживполітики від 07.04.2003 № 55 (далі — ДСТУ 4163-2003):
Документи, які складають в організації, повинні мати такі обов’язкові реквізити:
- назва організації,
- назва виду документа,
- дата документа,
- реєстраційний індекс документа,
- заголовок до тексту документа,
- текст документа,
- підпис.
Дата документа — дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення (для актів), засідання колегіального органу (для протоколів). Якщо працівник складав заяву не на бланку, автор документа проставляє дату нижче підпису (п. 3 гл. 4 розд. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін’юсту від 18.06.2015 № 1000/5).
Заява про звільнення за власним бажанням без дати .
Заява про звільнення за власним бажанням без дати заяви — незаконна, тобто не має юридичної сили.
Звільнення на підставі такої заяви працівник зможе оскаржити. Достатньо заявити суду, що на момент звільнення не мав бажання звільнятися, дату в заяві проставили за нього і заявити клопотання, щоб суд призначив судову почеркознавчу експертизу. Експерт-почеркознавець установить, що дату у заяві про звільнення працівника вписала інша особа. Також він може визначити, що дату зазначили пізніше, аніж написали текст заяви.
Відтак суд дійде висновку, що на момент звільнення не було волевиявлення працівника. Залежно від позовних вимог суд може поновити працівника на роботі, а з роботодавця стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та вартість почеркознавчої експертизи.
Голова МК профспілки О. Дзюба