Лист 01.09.2022 № 211 надає інформацію щодо особливостей укладення та розірвання строкового трудового договору.

Головам ППО

Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію щодо особливостей укладення та розірвання строкового трудового договору.

Одним із основних прав людини, є право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку
вільно погоджується, а також право на гарантовану оплату праці на рівні не нижче встановленого державою мінімального розміру.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості
у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів
відповідно до суспільних потреб.
Право на працю може бути реалізовано шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з
фізичною особою.
Кодексом законів про працю України визначено трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується
виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю,
колективним договором і угодою сторін.
За загальним правилом трудовий договір укладається на невизначений строк (безстроковий трудовий договір).
Строковий трудовий договір відповідно до частини другої статті 23 КЗпП укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть
бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в
інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Характер майбутньої роботи в цьому випадку означає, що робота не може бути постійною, а є такою, що виконується протягом певного строку (
сезонні роботи тощо). Під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на
невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною.
Зокрема, мова йде прийняття на роботу особи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким відповідно до закону зберігається це робоче
місце.
Зацікавленість працівника у встановленні трудових відносин на визначений термін, як правило, обумовлюється сімейно-побутовими обставинами.
Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються
обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого
він працюватиме. При цьому конкретизувати сімейно-побутові обставини працівник не зобов'язаний, адже така вимога може розцінюватися як
втручання в особисте життя. Зміст заяви може бути таким: «Прошу прийняти мене на посаду прибиральника службових приміщень загальноосвітнього
навчального закладу з 1.09.2022р. строком на один рік на підставі ч. 2 ст. 23 КЗпП України у зв'язку із сімейними обставинами».
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним
терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною;
особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на
виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про
прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться
запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 (пункт 9)
зазначив, що укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених в ч. 2 ст. 23 КЗпП, є підставою для визнання
його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.
Строковий трудовий договір з педагогічним працівником може бути укладений тільки за згодою працівника, якщо відсутні зазначені в ч. 2 ст. 23
КЗпП умови.
Строковий трудовий договір, укладений у випадках, не законодавчими актами, навіть за наявності згоди працівника, вважається безстроковим
трудовим договором.
Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові
договори на невизначений строк.
Строкові трудові договори, переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими,
що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП).
Строковий трудовий договір вважається переукладеним з дати прийняття працівника на роботу, що вказана у відповідному наказі, виданому на
підставі укладеного наступного строкового трудового договору. При цьому проміжок часу між датою звільнення працівника за попереднім строковим
договором і датою прийняття на роботу за новим строковим трудовим договором не має суттєвого значення.
Припинення строкового трудового договору відбувається в разі спливу строку договору, у разі його дострокового розірвання на вимогу однієї зі
сторін та в інших випадках, передбачених статтею 36 КЗпП. Сплив строку трудового договору не тягне за собою автоматичного звільнення працівника, тому роботодавець до закінчення цього строку повинен видати наказ про звільнення працівника. При цьому, заява працівника не вимагається. Наказ про звільнення може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, що обумовлена строком трудового договору. Але днем звільнення в будь-якому випадку повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором (під ним тут розуміється також останній
Підставою для звільнення працівника є п. 2 ст. 36 КЗпП.
Однак, як це передбачено ст. 184 КЗпП, звільнення у зв'язку з закінченням строку трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу допускається тільки з обов'язковим працевлаштуванням. При цьому, на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Власник має право за своєю ініціативою достроково звільняти працівників, з якими укладено строкові трудові договори, за наявності підстав,
передбачених статтями 40 і 41 КЗпП.
За правилами ст. 39 КЗпП строковий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності,
які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю,
колективного або трудового договору, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП. В ч. 1 ст. 38 КЗпП зазначено, що працівник має право
розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце
проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості,
підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за
хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших
поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо після закінчення строку трудового договору власник не видавав відповідний наказ про звільнення працівника, трудові відносини
фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія трудового договору вважається продовженою (ч. 1 ст. 39-1 КЗпП).
Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Голова МК профспілки                                      О. Дзюба

Tagged . Bookmark the permalink.

Comments are closed.