Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію про головний регулятор трудових відносин – Колективний договір.
| Трудові відносини між працівниками і роботодавцями завжди викликають жвавий інтерес. Поговоримо про колективний договір як про основний документ, що регулює трудові відносини на підприємстві. Колективний договір є основним документом, який регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини, а також узгоджує інтереси працівників і роботодавців. Основні положення Колективний договір укладають роботодавець, з однієї сторони, та один або декілька профспілкових органів — з іншої. Якщо ж на підприємстві немає профспілкового органу, інтереси трудящих представляють їх представники, обрані й уповноважені трудовим колективом (ст. 12 КЗпП і ст. 3 Закону «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори). На новоствореному підприємстві колективний договір укладають за ініціативою однієї зі сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства (ст. 9 Закону про колдоговори). За необхідності колективний договір може укладатися у структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Такий договір є, по суті, додатком до колективного договору підприємства та порушує лише окремі питання соціально-економічних і трудових відносин цих структурних підрозділів. А чи обов’язково укладати колективний договір? Давайте розбиратися. Ані КЗпП, ані Закон про колдоговори не наполягають на обов’язковості укладення колективних договорів. У ст. 11 КЗпП і ст. 2 Закону про колдоговори говориться лише про те, що колективний договір укладають на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Зате вказівку на обов’язковий характер цього документа містить ГКУ. Так, у ч. 7 ст. 65 цього Кодексу сказано, що на всіх підприємствах, які використовують працю найманих працівників, між роботодавцем і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір. Проте ГКУ регулює господарські відносини, а не трудові. Тобто він не може встановлювати обов’язковість укладення колективних договорів. І оскільки спеціальне законодавство (КЗпП і Закон про колдоговори) такого обов’язку не передбачає, вважаємо, укладення колективного договору є добровільним. Водночас зазначимо, що його наявність — в інтересах самого підприємства-роботодавця. Додаткові аргументи на користь цієї думки знаходимо в Конвенції МОП «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів» від 01.07.1949 р. № 98 та в Європейській соціальній хартії від 03.05.96, які ратифіковані Україною. Відповідно до зазначених документів колективні договори укладаються на добровільних засадах. При цьому якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст. 81 КЗпП). Аналогічні висновки про відсутність законодавчих підстав для обов’язкового укладення колдоговорів можна знайти в листах Мін’юсту від 05.04.2006 р. № 21-5-197 та Мінсоцполітики від 31.07.2013 р. № 8422/0/14-13/18. Також додамо, що чинне законодавство не передбачає відповідальності за відсутність на підприємстві колективного договору. Проте зауважте, що існує відповідальність за ухилення від участі в переговорах про укладення, зміну або доповнення колективного договору, встановлена ст. 411 КУпАП. Ви укладаєте колективний договір на підприємстві? Тоді пам’ятайте два важливих правила (ст. 18 КЗпП):
Контролюють дотримання і виконання положень колективного договору самі сторони договору або уповноважені ними представники в порядку, установленому колективним договором. Щорічно в строки, передбачені договором, сторони звітують про його виконання. При порушенні роботодавцем умов колективних договорів профспілки мають право направляти власнику або уповноваженому ним органу подання про усунення виявлених порушень, яке має бути розглянуто в тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди в зазначений строк профспілки можуть оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду (ст. 19 КЗпП). Зміст колективного договору Зміст колективного договору визначають його сторони з урахуванням норм чинного законодавства. Також його положення можуть передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціально-побутові пільги. Зауважте: умови колективного договору, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, є недійсними. Це передбачено ст. 16 КЗпП і ч. 2 ст. 5 Закону про колдоговори. Сторони в колективному договорі встановлюють взаємні зобов’язання щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Зокрема, в ньому мають бути врегульовані такі питання (ст. 13 КЗпП і ст. 7 Закону про колдоговори):
Крім того, колективний договір повинен містити положення, обов’язковість включення до нього яких закріплена КЗпП та іншими нормативно-правовими актами. Наведемо окремі норми чинного законодавства, які слід ураховувати при розробці колективного договору, у таблиці 1. Табл. 1. Умови та обмеження, які може передбачати колективний договір
До колективного договору за взаємною згодою сторін можуть вноситися зміни і доповнення. При цьому порядок внесення змін (доповнень) також має бути визначений колективним договором (ст. 14 Закону про колдоговори). Укладення та реєстрація колективного договору Процедуру розробки і укладення колдоговору, що передбачена гл. ІІ КЗпП і Законом про колдоговори, умовно можна розділити на кілька етапів. Наведемо їх на рисунку 1. Розглянемо кожен з етапів детальніше. На етапі підготовки до переговорів необхідно переконатися в наявності у представників сторін необхідних повноважень на ведення переговорів і підписання колективного договору. Нагадаємо: колдоговір укладають роботодавець, з однієї сторони, і один або декілька профспілкових органів (представник трудящих) — з іншої. Повноваження сторін мають бути підтверджені статутом підприємства або рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу Далі слідують безпосередньо самі переговори. Строки початку колективних переговорів визначені у ст. 10 Закону про колдоговори. Так, якщо на підприємстві вже діє колективний договір, то ініціатива щодо початку переговорів має бути виявлена не раніше ніж за 3 місяці до закінчення строку його дії або в строки, установлені самим колективним договором. Ініціатором проведення переговорів може бути будь-яка зі сторін. При цьому вона направляє другій стороні у письмовій формі повідомлення про початок переговорів з укладення колдоговору. У свою чергу, друга сторона повинна почати процедуру переговорів протягом 7 днів. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення і внесення змін до колективного договору встановлюють сторони і оформляють відповідним протоколом. Після досягнення сторонами домовленості про строки і порядок ведення переговорів з представників сторін створюється робоча комісія для розробки проекту колективного договору. При його розробці повинні враховуватися пропозиції, які надійшли від працівників, громадських організацій, адміністрації підприємства. Зверніть увагу: на період проведення переговорів і підготовки проекту особи, які беруть у них участь як представники сторін, а також фахівці, запрошені для роботи в комісії, звільняються від основної роботи зі збереженням середньої зарплати та з включенням цього часу до їх трудового стажу (ст. 12 Закону про колдоговори). Сторони можуть переривати переговори, щоб провести консультації, експертизу, отримати необхідні дані для розробки відповідних рішень. Рішення комісії з проекту колдоговору оформляють відповідним протоколом. Якщо в ході переговорів члени робочої комісії не дійшли єдиної думки з окремих питань, то робоча комісія складає протокол розбіжностей. У ньому зазначають пропозиції сторін щодо заходів, необхідних для ліквідації розбіжностей, які виникли, а також строки відновлення переговорів. Протягом 3 днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації та формують зі свого складу примирну комісію. Її роботу регулює Положення про примирну комісію, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 18.11.2008 р. № 130. Якщо досягти згоди не вдається, сторони можуть обрати посередника для вирішення розбіжностей. Примирна комісія або посередник у термін до 7 днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації по суті спору (ст. 11 Закону про колдоговори). Якщо згода між сторонами не досягнута, допускаються (як крайній засіб впливу на власника) організація і проведення страйку в порядку, що не суперечить законодавству (ст. 18 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР). За результатами колективних переговорів робоча комісія доопрацьовує проект договору і представляє його на розгляд загальним зборам (конференції)* трудового колективу. * Конференції трудових колективів проводять на підприємствах, де скликання загальних зборів ускладнене через багатозмінність або територіальну роз’єднаність цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів. Делегатів на конференцію обирають за нормами і в порядку, визначеними трудовим колективом. Якщо представлений проект колективного договору схвалений працівниками, то він має бути підписаний уповноваженими представниками сторін не пізніше ніж через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інший строк не передбачено загальними зборами (конференцією) трудового колективу. Зверніть увагу: збори вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини працюючих штатних працівників підприємства*, а конференція — не менше двох третин делегатів (п.п. 2.2.8 Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 21.06.2019 р. № 43). * У тому числі керівники виборного профспілкового органу. У випадку якщо загальні збори (конференція) трудового колективу підприємства відхилили проект колективного договору або окремі його положення, сторони поновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Строк таких переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього процедура представлення проекту на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу повторюється (ст. 13 Закону про колдоговори). Схвалений і підписаний сторонами проект договору підлягає повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (далі — реєструючий орган) за місцезнаходженням підприємства відповідно до Порядку від 13 лютого 2013 р. № 115 (далі — Порядок № 115). Її здійснюють з метою оприлюднення інформації про укладення колективного договору. Зазначимо: строк для подання колективного договору на реєстрацію на законодавчому рівні не встановлений. Сторони можуть це зробити у будь-який час після його укладення. Для проведення повідомної реєстрації сторони колективного договору подають реєструючому органу (п. 2 Порядку № 115): 1) примірник колективного договору разом із додатками* і супровідним листом. * Такими додатками можуть бути, наприклад, Правила внутрішнього трудового розпорядку і Положення про оплату праці працівників підприємства. Такий договір може подаватися у вигляді:
2) копії свідоцтв про підтвердження репрезентативності суб’єктів профспілкової сторони і сторони роботодавців, що брали участь в колективних переговорах з питань укладення колективного договору. Повідомна реєстрація проводиться протягом 14 робочих днів із дня, наступного після надходження договору до реєструючого органу (п. 5 Порядку № 115). При цьому реєструючий орган не має права відмовляти в повідомній реєстрації колективного договору, повертати його на доопрацювання, вимагати додаткові документи і встановлювати вимоги до оформлення колдоговору. Не пізніше наступного робочого дня після реєстрації колективного договору реєструючий орган письмово інформує про це суб’єкта, який подав його на реєстрацію. Строк дії Колективний договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного безпосередньо в ньому (ч. 1 ст. 17 КЗпП і ч. 2 ст. 9 Закону про колдоговори). Тобто дата набуття чинності колективним договором не залежить від дати його повідомної реєстрації. Що стосується закінчення строку дії колективного договору, то на законодавчому рівні він не врегульований. Тому при підписанні договору сторони самі повинні визначити цей строк. При виникненні окремих обставин необхідно враховувати особливі умови дії колдоговору, встановлені КЗпП і Законом про колдоговори. Ці окремі випадки розглянуті в таблиці 2. Табл. 2. Окремі випадки строку дії колективного договору
Висновки
Голова МК профспілки О. Дзюба | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
