Лист 07.03.2023 № 71 надає інформацію щодо розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи працівника.

Головам ППО

                Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію щодо розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи працівника.

                Працівник має право звільнитися за власним бажанням на підставі відповідних статей КЗпП. Якщо йдеться про безстроковий трудовий договір (тобто договір, укладений на невизначений строк), то працівник має право подати заяву на підставі ст. 38 КЗпП.

Умови розірвання безстрокового трудового договору

У ст. 38 КЗпП вказано, що «працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні».

Працівник подає заяву на ім’я директора підприємства, у якій вказує: «Прошу звільнити мене за власним бажанням 22 лютого 2023 року».

Подання заяви за два тижні — це умова ст. 38 КЗпП, яка дає змогу роботодавцю вирішити питання щодо пошуку кандидата для заміни звільненого працівника. Утім якщо питання заміни не є актуальним, то роботодавець може звільнити працівника і без дотримання двотижневого терміну.

У наказі про звільнення працівника слід вказати дату й підставу звільнення. Наказ можна видати за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489, або в довільній формі:

ЗВІЛЬНИТИ:

ЛОЗІНСЬКУ Анжелу Олександрівну, економіста з праці планово-економічного відділу, 22 лютого 2023 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.
Бухгалтерії виплатити грошову компенсацію у зв’язку зі звільненням за 10 (десять) календарних днів щорічної основної відпустки.

Підстава: заява Анжели Лозінської від 08 лютого 2023 р., зареєстрована за № 12.

Проте якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, то роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою (ч. 2 ст. 38 КЗпП). Звільнення допускається, якщо на місце цього працівника вже запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Таким чином, працівник до закінчення двотижневого строку має право відкликати свою заяву шляхом подання нової заяви роботодавцю, у якій вказує: «Відкликаю мою заяву про звільнення за власним бажанням від 08 лютого 2023 р., зареєстровану за № 12». У такому разі звільнення за поданою раніше заявою не проводиться.

Звільнення без двотижневого відпрацювання

Однак в окремих випадках роботодавець повинен звільнити працівника, який не може продовжувати роботу, тією датою, яку працівник вказує в заяві і без дотримання двотижневого терміну. Ці підстави визначено також у ст. 38 КЗпП:

  • переїзд на нове місце проживання;
  • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
  • вступ до закладу освіти;
  • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
  • вагітність;
  • догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
  • догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
  • вихід на пенсію;
  • прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Отже, у вказаних випадках роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Зрозуміло, що працівник у заяві про звільнення має вказати причину неможливості продовження роботи, наприклад так: «Прошу звільнити мене з посади економіста з праці планово-економічного відділу за власним бажанням 22 лютого 2023 року у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу з причини переїзду на нове місце проживання».

Також у наказі про звільнення слід указувати причину неможливості продовження роботи працівником:

ЗВІЛЬНИТИ:

ЛОЗІНСЬКУ Анжелу Олександрівну, економіста з праці планово-економічного відділу, 22 лютого 2023 р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у зв’язку з її переїздом на нове місце проживання.
Бухгалтерії виплатити грошову компенсацію у зв’язку зі звільненням за 10 (десять) календарних днів щорічної основної відпустки.

Підстава: заява Анжели Лозінської від 20 лютого 2023 р., зареєстрована за № 13.

Окремо в ч. 3 ст. 38 КЗпП вказано підстави звільнення працівника без дотримання двотижневого терміну:

«Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили».

Факт мобінгу (цькування) як нова підстава для звільнення за вказаною нормою КЗпП наразі не є поширеною, адже з’явилася лише з 11.12.2022 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 р. № 2759-IX. Але потрібно звернути увагу на те, що такий факт має бути підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

А от щодо підстави для звільнення у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, то такий факт не потребує підтвердження судовим рішенням. Редакція ч. 3 ст. 38 КЗпП, яка діяла до 11.12.2022, не вимагала такого підтвердження:

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

На думку автора, «прив’язка» до судового рішення стосується фактів мобінгу (цькування), а от у разі якщо працівник вважає, що роботодавець не виконує законодавство про працю (наприклад, порушує строки виплати заробітної плати, не надає можливості скористатися щорічною відпусткою тощо), то він подає заяву про звільнення і вказує дату звільнення без дотримання двотижневого строку. Але при цьому важливо в заяві про звільнення вказати, які саме дії роботодавця є підставою для звільнення, наприклад так:

«Прошу звільнити мене з посади техніка-програміста технічного відділу за власним бажанням 22 лютого 2023 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв’язку із систематичним порушенням роботодавцем трудового договору щодо строків виплати заробітної плати».

Але роботодавцю слід урахувати, що в разі звільнення працівника саме за такою підставою така ситуація є досить ризикованою, адже працівник може також звернутися до Держпраці зі скаргою на роботодавця, що врешті-решт призведе до перевірки і застосування санкцій.

На період воєнного стану на підставі ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, у яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для його життя і здоров’я. У такому разі в заяві про звільнення працівник указує:

«Прошу звільнити мене з посади інженера з комп’ютерних систем технічного відділу за власним бажанням у зв’язку з веденням бойових дій у районі, в якому розташоване ТОВ «Дельта», та існування загрози для мого життя і здоров’я 22 лютого 2023 року».

Для працівників, залучених до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, таку можливість не передбачено.

У наказі про звільнення слід указати, зокрема:

ЗВІЛЬНИТИ:

ЛОЗІНСЬКУ Анжелу Олександрівну, економіста з праці планово-економічного відділу, за власним бажанням у зв’язку з веденням бойових дій у районі, в якому розташоване ТОВ «Дельта», та існування загрози для її життя і здоров’я 22 лютого 2023 року, ст. 38 КЗпП України, ст. 4 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Бухгалтерії виплатити грошову компенсацію у зв’язку зі звільненням за 10 (десять) календарних днів щорічної основної відпустки.

Підстава: заява Анжели Лозінської від 20 лютого 2023 р., зареєстрована за № 13.

Звільнення в останній день відпустки

Стаття 3 Закону про відпустки дозволяє працівнику визначити свій день звільнення в останній день відпустки:

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У такому разі працівнику надають, наприклад, частину щорічної основної відпустки, останній день якої є датою припинення дії трудового договору. Зрозуміло, що звільнення в такому разі можливе, якщо у працівника є невикористані дні відпустки. За таких обставин роботодавець не може відмовити в наданні відпустки з наступним звільненням.

Ідеться про такі відпустки, зазначені в ст. 4 Закону про відпусти:

1.     Щорічні відпустки:

o    основна відпустка;

o    додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

o    додаткова відпустка за особливий характер праці;

o    інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

2.     Соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону про відпустки).

Працівник указує в заяві про звільнення: «Прошу надати мені невикористану частину щорічної основної відпустки із 01 березня 2023 року тривалістю 14 календарних днів із подальшим звільненням за власним бажанням».

Роботодавець обов’язково має видати два накази — про надання відпустки та про звільнення.

Наказ про надання відпустки видають до початку відпустки.

Наказ про звільнення доцільно не видавати відразу після подання працівником заяви, адже працівник має право відкликати заяву про звільнення після закінчення двотижневого строку попередження про розірвання трудового договору. Також під час відпустки працівник може захворіти, у зв’язку з чим він матиме можливість продовжити свою відпустку на період хвороби. Тож наказ про звільнення доцільно видавати наприкінці, ближче до дати обумовленого звільнення.

Обов’язки роботодавця в день звільнення

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення:

1.     Видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення.

2.     Провести остаточний розрахунок із працівником, у тому числі щодо компенсації за невикористану відпустку (ст. 116 КЗпП).

3.     На вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

Крім того, про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП). У повідомленні слід зазначати окремо кожен вид виплати:

  • основна та додаткова заробітна плата;
  • заохочувальні та компенсаційні виплати;
  • інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавства, у тому числі під час звільнення (зокрема вихідна допомога).

Голова МК профспілки                                                       О. ДЗЮБА

Tagged , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.