Лист 07.03.2023 № 70 надає інформацію чи можна звільнити працівника, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з ініціативи роботодавця під час дії воєнного стану.

                Це питання регулюють Кодекс законів про працю України, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». У Кодексі законів про працю (ч. 3 ст. 184) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається. Але це не стосується випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Ця гарантія поширюється також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

У Законі «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ч. 3 ст. 1) у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Так, у період дії воєнного стану (ч. 1 ст. 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Тому звільнення працівника, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з ініціативи роботодавця під час дії воєнного стану, є порушенням законодавства про працю.

Що робити працівнику, якого звільнили з роботи під час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з ініціативи роботодавця

Якщо працівник не згоден із фактом звільнення, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду. У Кодексі законів про працю (п. 2 ч. 1 ст. 232) передбачено, що трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників (вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222) розглядають безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, — у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У Законі України «Про судовий збір» (ст. 5) зазначено, що позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.