Лист 04.04.2024 № 110 Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію Управління Держпраці про звільнення працівника «одним днем» під час війни.

              Звільнення працівника можливе виключно з підстав передбачених Кодексом Законів про працю України. Так, наприклад, звільнення може бути ініційоване самим працівником (ст. 38 КЗпП). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також трудовий договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП). Основною умовою розірвання трудового договору за цією підставою є взаємна згода сторін.

Працівник може бути звільнений за ініціативою роботодавця (ст. 40 КЗпП), наприклад у разі:

• появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;
• встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування;
• вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили та з інших підстав, передбачених законодавством.

Прийняти рішення про звільнення працівника без наявності підстав, передбачених Кодексом Законів про працю, з причини неприязні чи з інших мотивів роботодавець не має права. Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. За незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою статтею 172 ККУ передбачена кримінальна відповідальність.

Голова МК профспілки                              Олександр ДЗЮБА