Головам ППО
Міська організація профспілки працівників освіти і науки України міста Кропивницького надає інформацію про відпустки без збереження заробітної плати під час воєнного стану.
Як діяти, якщо працівник використав 90 днів відпустки без збереження зарплати і виїхав за кордон
Згідно з частиною третьою ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку (далі — відпустка без збереження зарплати за згодою сторін), встановленого частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (не більше 15 к. дн. на рік) (далі — Закон про відпустки).
Частина четверта ст. 12 Закону № 2136 визначає, що роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати (далі — відпустка без збереження зарплати в обов’язковому порядку) тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 частини першої ст. 9 Закону про відпустки.
Варіант 1 (відпустка без збереження зарплати за згодою сторін). Відпустка без збереження зарплати за згодою сторін згідно з частиною третьою ст. 12 Закону № 2136 може надаватися будь-яким категоріям працівників на період дії воєнного стану (а може й не надаватися, тобто це право, а не обов’язок роботодавця). Така відпустка надається на підставі заяви працівника без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону про відпустки, але водночас і з обмеженням: тобто на час, що не перевищує періоду воєнного стану. Оскільки така відпустка надається за згодою сторін, роботодавець може відмовити в її наданні. У тексті заяви та наказу про її надання має бути вказано: «…на період дії воєнного стану…».
Отже, під час дії воєнного стану відпустка без збереження зарплати надається:
- будь-якій категорії працівників;
- на підставі заяви працівника (підтвердні документи не потрібні);
- лише за згодою сторін, тобто роботодавець може відмовити в наданні такої відпустки;
- на конкретну кількість днів, наприклад 17, але обмежується періодом воєнного стану.
Варіант 2 (відпустка без збереження зарплати в обов’язковому порядку). Така відпустка надається згідно з частиною четвертою ст. 12 Закону № 2136 також лише у період дії воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, тож рішення щодо надання відпустки в цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які підтверджують цей факт. Така відпустка надається в обов’язковому порядку (тобто роботодавець не має права відмовити в її наданні) і обмежується тривалістю, що становить не більше 90 календарних днів. Цей строк відлічується з часу появи цієї норми в законодавстві, а саме з 19.07.2022 р. Нагадаємо, що згадана норма з’явилася у зв’язку з ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 р. У заяві та наказі про надання цієї відпустки слід зазначити: «…як внутрішньо переміщеній особі (як особі, яка виїхала за кордон на період воєнного стану)…».
Отже, особливості надання відпустки без збереження зарплати в обов’язковому порядку під час воєнного стану такі:
- роботодавець не може відмовити в наданні такої відпустки;
- надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи;
- працівник, окрім заяви, надає підтвердні документи, що він є внутрішньо переміщеною особою або виїхав за межі України (законодавством не встановлено, які саме документи має надати працівник, щоб підтвердити факт виїзду за кордон, але це може бути відмітка в паспорті про перетин кордону чи будь-який інший доказ);
- надається не більше ніж на 90 календарних днів, навіть якщо працівник у заяві не вказав цього строку;
- не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
У випадку варіанта 2 після спливу 90 календарних днів відпустка без збереження зарплати закінчується і працівник має приступити до роботи. Для цього необхідно видати наказ, у якому зазначити: «…приступити до роботи 20.10.2022 р.». З наказом працівник має бути ознайомлений — це можна зробити шляхом електронних комунікацій чи надіслати додатково працівнику повідомлення з необхідністю приступити до роботи з певної дати. Якщо роботодавець видав наказ і належним чином ознайомив з ним працівника, але останній не приступив до роботи, то працівника можна звільнити за п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул. Зверніть увагу, що звільнення працівників з ініціативи роботодавця, зокрема за прогул (відсутність на роботі понад три години підряд), під час воєнного стану не заборонено. Хоча в деяких роз’ясненнях компетентних органів наголошується на небажаності такого звільнення. Але потрібно зважати на ситуацію, зокрема на регіон, де розташоване місце роботи працівника, чи ведуться (велися) там бойові дії, чи територія тимчасово окупована тощо. Безумовно, коли по всій країні лунають повітряні тривоги, звільнити працівника за відсутність на робочому місці три години поспіль буде некоректно. Але якщо він був відсутнім, наприклад, три дні чи три тижні, то звільнити за прогул можна. У той же час якщо роботодавець згоден, щоб працівник і далі перебував у відпустці без збереження зарплати, він може її надати, але вже за варіантом 1 з дотриманням умов, передбачених для цього виду відпустки, й видати окремий наказ. Це не вважатиметься порушенням, адже відпустка за варіантом 1 не підпадає під норми трудового законодавства й застосувати штраф відповідно до ст. 265 КЗпП не можна.
Якщо роботодавець все ж не погоджується продовжувати відпустку без збереження зарплати, а працівник приступає до роботи, зокрема, дистанційно, хоча б на один день до спливу 90 календарних днів, вважаючи, що таким чином строк відпустки призупиниться й розпочнеться новий відлік, то таке рішення є помилковим. Адже в частині четвертій ст. 12 Закону № 2136 зазначається, що відпустка без збереження зарплати надається на строк не більше 90 календарних днів, і немає застереження, що вона має тривати підряд. Тобто її загальний строк обмежено 90 календарними днями.
Як табелювати працівників, які виїхали за кордон
або є внутрішньо переміщеними особами та яким надано відпустку без збереження зарплати під час воєнного стану
Згідно з типовою формою № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489, відпустку без збереження зарплати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки) рекомендовано позначати в табелі відміткою «НА» (цифровий код «18»). Що стосується відпусток без збереження заробітної плати на період воєнного стану, то типова форма табеля не містить відповідних рекомендацій. Через те, що з’явилося кілька видів таких відпусток, щоб не заплутатися у відмітках у табелі, таких працівників слід табелювати різними позначками. Наприклад, для відпустки на період воєнного стану можна використовувати відмітки «ВО», «ВВ» або «БЗ» (інші відпустки без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт)) (цифровий код «19»). Зокрема, для табелювання працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, але має статус внутрішньо переміщеної особи або виїхав за кордон, можна обрати власну позначку. Як варіант (крім позначки «НА»), це може бути відмітка «ВП» або «ВПО».
У примітці 2 до форми табеля обліку використання робочого часу зазначено, що ця форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. За потреби форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві. Тому радимо підприємствам розробити власне положення про табельний облік, в якому передбачити позначки для різних видів відпусток.
Чи зараховується відпустка без збереження зарплати до стажу,
що дає право на щорічну відпустку
Як зазначалося вище, відпустка без збереження зарплати на період воєнного стану поділяється на два підвиди:
- надається за згодою сторін на період воєнного стану (варіант 1);
- надається в обов’язковому порядку особам, які виїхали за кордон або є внутрішньо переміщеними особами (варіант 2).
Тож спочатку потрібно з’ясувати, в якому статусі перебуває працівник, оскільки така відпустка не лише по-різному надається, а й по-різному зараховується до стажу для надання щорічних основних відпусток.
Отже, якщо працівник перебуває у відпустці без збереження зарплати згідно з варіантом 1, то період перебування у відпустці входитиме до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 7 ст. 82 КЗпП і п. 7 ст. 9 Закону про відпустки. Якщо відпустку надано згідно з варіантом 2, то цей період не входитиме до стажу для надання щорічної відпустки, оскільки в цьому випадку відпустка без збереження зарплати передбачена частиною четвертою ст. 12 Закону № 2136, в якій чітко зазначено, що така відпустка не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Тож вона не належить до відпусток без збереження зарплати, які надаються працівникові відповідно до ст. 25, 26 Закону про відпустки. Адже згідно зі ст. 9 Закону про відпустки до стажу для надання щорічних відпусток зараховуються лише відпустки без збереження зарплати, передбачені ст. 25 та 26 Закону про відпустки. Тобто відпустка без збереження зарплати для внутрішньо переміщених осіб та тих, хто виїхав за кордон, передбачена Законом № 2136 і надається на його підставі.
Голова МК профспілки О. Дзюба
